Сміттєзвалище в центрі села, або Європа аж пре…

Два сміттєзвалища на тисячу людей. Третє «виростає» в самому центрі села – посеред мальовничого парку. Такі «сміттєві баталії» вирують у найбільшому в Щорському районі селі Кучинівка.

Невивезені своєчасно з парку купи опалого листя перетворилися на «осередок» сільського сміттєзвалища і людської безсовісності

Сміттєва урна? Ні, не чув. А з чим його їдять?

 Пластикові бляшанки, етикетки з-під цукерок, чипсів та морозива, скляні пляшки, недопалки й інші різновиди сміття посеред вулиці, на жаль, вже не дивують нікого. Такий маємо менталітет. Знову ж таки, на жаль.

Та коли на вулиці стоїть сміттєва урна, мабуть, більшість з нас все ж кине сміття саме туди, а не під ноги.

У Кучинівці, як і в інших селах Чернігівщини, сміттєві урни, як кажуть, тільки в «індійському кіно» бачили. Щоправда біля кількох магазинів (їх у селі більше десятка (!) «сміттєвки» все ж стоять.

Автобусна зупинка, центр, парк та інші, так би мовити, місця масового скупчення людей залишені на поталу безсовісним «сміттєвим терористам». 

 

Парк перетворили в сміттєзвалище…

Плачевною вийшла ситуація з парком, який слугує своєрідним «порталом» між центром, сільською радою і школою.

Мальовничу місцевість люди самі ж перетворили на сміттєзвалище. А починалося все з того, що на уроках трудового навчання школярі прибирали парк від опалого листя. Згребли все (разом з сміттям, гіллям і листям) в кілька величезних куп… і залишили. Залишили і «забули» вивезти.

Чому не вивезли? Питання риторичне.

Та час на місці не стояв. Купи опалого листя з кожним днем поповнювалися все новими «інгредієнтами»: пляшки, етикетки, лахміття, картонні ящики і т.д.

До речі, цей «пейзаж» добре видно з вікон сільської ради – до парку від приміщення місцевої влади метрів 15-20. За словами голови Кучинівської сільської ради Валентини Карась не вивезли сміття, бо немає грошей, мовляв, казначейство такі роботи не проплатить.

А влаштувати суботник разом з небайдужими селянами якось не додумалися. Вивезти все сміття з парку можна гужовим транспортом – кілька «ходок» і парк знову стане чистим. Але для цього треба щось робити.

Сміття само не випарується. І не в казначействі, мабуть, справа… Втім, у відповідь на мою пропозицію зробити все самотужки з громадою Валентина Миколаївна якось дивно промовчала…

 

Сміттєзвалища – екологічне лихо

Стосовно кучинівських сміттєзвалищ (їх два) – то, за словами Валентини Карась, вони паспортизовані, організовані з дотриманням усіх норм.

Втім, нещодавно через пожежу на одному з них ледь не вигоріло кілька гектарів лісу.

 

Від сміттєзвалища, пожежа на якому ледь не призвела до екологічної катастрофи, до одного з сільських кладовищ – менше 50 метрів.

До речі, саме на цьому кладовищі похований видатний поет-дисидент, борець за справедливість Леонід Терехович. Мабуть, поетові не сподобалося б те, що діється (у буквальному сенсі) у нього під боком. 

 

Про виготовлення кількох сміттєвих урн і вирішення проблеми з сміттєзвалищем у центрі села місцева влада мовчить.

Натомість Валентина Карась розповіла, що було б непогано організувати роздільне збирання і переробку сміття.

Додати нічого. Хіба що класичну, затерту до дірок, але таке до болю правдиву фразу – чисто не там, де прибирають, а там – де НЕ СМІТЯТЬ!