Всесвітня змова бібліотекарів

«Я не люблю читати». Фраза що вщент розриває мій мозок, викликає агресивну реакцію, впритул до силової розправи. Жартую, але…

Коли ти кажеш, що не любиш читати (прошу урахувати, що я говорю саме про «не любиш», «нема часу, можливості і т.п.» не рахується)в голові будь-якої людини це прирівнюється до « я неосвічений, вузькозорий телепень».

Коли  остання  прочитана співрозмовником книга -  це «Буквар» або «Пішла Киця по водицю» , можна вважати, що у вас розмови не було взагалі.

Такі люди зазвичай говорять, що диплом, це всього лише непотрібний  папірець, гарні оцінки – зайва трата сил, а  хто так не вважає - «ботани». «Обмежені» – так я називаю цю категорію людей. Але…

Вихід Є!

Існує одне місце , яке може дати соціуму нового цікавого індивіда, котрий може впевнено вести бесіду . Місце  настільки сакральне, що непосвячені в «таємницю його будови» просто не здатні це осягнути.

Шановний читач вже зрозумів про що я, адже він напевне знайомий з  чарівливою тишою читальних залів, загадковістю довгих вузьких проходиків між  стелажами, запахом, цим божественним запахом нових і старих сторінок.

Бібліотека – слово, що в посередньої  людини викликає позіхання, насправді сповнене чимось неймовірно цікавим і цінним.

Розвінчування міфу

Розуміючи , що образ бібліотеки  для деякої  частини людей не є потенційно привабливим , самі бібліотекарі вирішили з цим боротися . Достеменно невідомо,  коли вони вступили в цю змову, і де зберігається той  документ, що засвідчує це офіційно, але я впевнена що в ньому є пункт, де кожен бібліотекар бере на себе зобов’язання  за будь яку ціну популяризувати це святе місце.

Для цього  вони вдаються до таких заходів, як той, що нещодавно відбувся у  Ріпкинській районній бібліотеці для дорослих - «День відкритих дверей – бібліотека скликає друзів». Ці невтомні «змовники» за один тільки  день:  презентували рекламний відеоролик « Твоє вікно у світ - бібліотека» та книжкову виставку «Сучасна бібліотека змінює  життя», провели веб-огляд «Книги, на які ми чекаємо», який ознайомив  читачів з виданнями найкращих письменників сучасності, здійснили  віртуальну  мандрівку «Бібліотеки світу. Звичайні та незвичайні».

Виявляється, що окрім кількоповерхової будівлі зі здоровенною кількістю книг, що ми звикли називати бібліотекою є ще  бібліотека-мушля, бібліотека в телефонній кабіні , мобільні wi-fi-бібліотеки, бібліотеки в метро, і навіть в джунглях.

І це тільки один захід у одному місці , а уявіть скільки таких проходить за рік по всій країні, це наче підривна діяльність партизанів, що рішуче і впевнено роблять свою справу і наповнюють голови людей інтелектом. Що особисто мене не може не радувати.

Наостанок…

Тож, я зрозуміла, що мушу подякувати цим людям. Якщо ж  ти, мій читачу, був неуважний до попередніх рядків, то можеш спитати мене «за які ж такі заслуги?», а я не стану розповідати про їх щоденну і натхненну працю, що робить людей на краплинку кращими, цікавішими, розумнішими.

Я відповім тобі так: « За те,  що завдяки їм є люди, з ким я можу обговорити останню прочитану книжку, і повір, це точно не «Буквар»». З днем бібліотекаря, шановні мої «змовники»!.

Катерина  Лук’яшко