
Вічна загадка
Світ задумано так, що він складається з образів. Як в об'явленні святого Івана Богослова: «І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (1; 16).
Поезія інколи шукає найхимерніші образи, щоб показати абсурдність, але незнищенність життя...
Не ходіть увечері
між величезними шпаківнями.
В їх абсурдності багато тіней,
а вони видаються життям...
Звичайнісінька 26-річна ворона
перевтілюється в людину
і кричить на 4-річне пташеня,
що біжить за нею:
«А-ну дамой, на хер, бегом!»
...Схлипування...
«Я каму сказала, виродок!»
...Бухикання...
І тоді вам захочеться
стати верблюдом-велетом,
щоб плюнути в обличчя
усьому світові.
Але ніхто не боїться
верблюжої слини -
її так легко змити милом
і залити парфумами.
АНГЕЛ-ТЕЛЕПЕНЬ
Він любить лускати насіння
і хтозна-куди дивитись.
Найкраще це робити наодинці,
коли інші п'ють кров,
їдять тіло і курять цигарки
зовсім поруч.
А потім підійде відьма
(з хвостиком чи ні — яка різниця)
Вона ніколи не дістане
трепетне слово
і не скуйовдить волосся.
Тому Телепень
ніколи не продасть руки дияволу,
і вони перетворяться на крила.
А крила уміють пестити.
Вони будуть у спеку
обмахувати надгробок,
на якому світитиметься напис:
«Ангел-ТЕЛЕПЕНЬ,
який прагнув до пекла».
ВІЧНА ЗАГАДКА
Синьо-сіра загадка
із незрозумілими, але гарними
витівками на шиї
шукає спокою за вікном.
Накрити б долонею її руку,
щоб вона його знайшла.
Але десь у глибині
хвилюється розжарене сонце.
Коли рум'янець зникне
і загадка охолоне —
музика помре,
і «До побачення» кивне головою.
Залишився лише крок назустріч...
Від Різдва Христового
ніхто не змінився —
останній крок невичерпний,
як насолода.
Це перша заповідь Любові.
ЛІЖКО «КЕМЕЛ»
Лялька дружини,
яка перейшла у спадок до донечки,
теж стала моєю дитиною.
Сьогодні вночі
вона прокинулась від страху.
Її гнали кошмари.
Вона увімкнула довготелесий торшер
і тільки тоді помітила,
що давно спить на крихітній канапці.
Донечка склеїла її із порожніх
пачок: «Кемел», «Реал», «Президент».
Але ж їх приніс я!!!
Тепер лялька, моя друга дитина,
крізь сльози шепоче,
що її чекає нещастя.
ПАНДОРНИЙ ЯЩИК
У мене два блакитних ящики.
Пандора сказала, що
треба купити третього — за бакси.
Щоб заробити на нього,
треба витерпіти сморід
із пащі червоного лиса,
і потім виконати його волю —
стати навкарачки і голосно брехати
вдалечінь.
Але тоді мене, як усяке зло,
проковтне третій ящик.
Пандора зрадіє покупці,
і червоний лис поцілує її
гнилими зубами.
Тоді вона, нарешті
МОЖЛИВО, МОЖЛИВО, МОЖЛИВО
зрозуміє, що всі три ящики — нікчемні!
Але від стояння накарачках
я не зможу любити...
Пандора помре від розпачу і смороду.
ПОЛІТИКА
Коли вона наближається,
принадна, зваблива і багатообіцяюча,
мене починає нудити.
Вона мала безліч коханців,
і кожен залишив на ній
краплину свого бруду.
Але хіть перемагає і,
заткнувши носа ватою,
я все ж опускаюсь
назустріч її поклику…
в надії, що потім
розшукаю своє лісове джерело...
А раптом воно уже висохло?
як пекельний казан!
РИБА-ПРИЛИПАЛА
У річці живе тільки мала риба.
Найбільша метушиться на березі.
Мене, наприклад, юнак —
білява прилипала — піймав на пляшку пива.
Я смоктав золотий нектар,
а він, зачепившись за моє
сором'язливе вухо,
намагався дістати
і смикнути ще й за язика.
Аби не пиво, я б не виніс
водянистих прилипалиних очей.
Так і хочеться
начепитися на гачок вудки
і шубовснути в річку —
перечекати під водою.
Але раптом мені більше
не захочеться на берег?!
РОЗУМНИЙ ТЕЛЕФОН
Нема нікого кращого за тебе.
Інколи я помічаю,
що ти ось-ось луснеш
від напруження аби тільки не задзвонити,
а проковтнути, як образу.
чиюсь навіжену настирність.
Або до останньої можливості
відганяєш різних пустодзвонів.
Хто назвав тебе неоковирним
чоловічим ім'ям — Телефон?
Адже я знаю, що ти —
найрозумніша жінка.
Вибач, що не цілую тебе.
Це трапиться випадково.
Колись у гарному настрої,
після приємної розмови,
природно й невимушено
чмокну тебе.
На те воля Всевишнього.
СКАЖЕНИЙ ПЕС
Коли налітають божевільні вітри,
особливо з півночі,
береза під моїм вікном
перестає пізнавати свого господаря.
Вона рветься,
гавкає і бризкає слиною від люті.
Найсумніше, що, побачивши це,
під вікном скаженіють менші дерева й кущі.
Господи, що мене і врятувало б
у божевільні вітри, особливо з півночі,
якби береза не сиділа на цепу
свого коріння?
УСПІХ
Він приходить не сам. Його
приносить блондинка з чорним волоссям.
Вона тягне за собою мішок грошей.
О, тепер можна купити тютюну
і, посадивши її поруч, пригостити горіхами.
Зілля лікуватиме голову,
а, п'янка, як ніч, блондинка
розколе будь-якого горішка.
Успіх поруч.
Йому можна по-дружньому підморгнути
і наступити на ногу,
а потім
повільно і обережно
крок за кроком
увійти в гладку поверхню води.
Для успіху потрібні троє —-_
одне бажання і дві руки.
ШАЛЕНИЙ СПОКІЙ
Учора уві сні
прилітав білий кажан
і гаркнув, що через три роки
я вже не прокинусь.
От і добре.
Тепер можна спати вдень,
пити зелений чай уночі,
а вранці милуватися,
як тканина обнімає твоє тіло.
Нарешті знайдено ключ
до розгадки вогню і води.
Шалений спокій має ще
три роки втіхи.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 11249 |
Коментарі (5)
Vlad Savenok | 2009-02-26 19:19
Це просто готую вірші до видання книги:).
"Вічна загадка" - це цикл 1994 року :)
А "Собаче кохання", то уже мудрий 1997 рік, коли мене розпанахали, а потім зшили :) Так що все в порядку - савенок залишається савенком :)
Як казала мавпа в анекдоті: "А куди з гуморище дівати ?" :)
Світлана | 2009-02-26 18:43
випадковий читач | 2009-02-10 15:28
Sirko | 2009-02-09 15:35
Ну уж посмишка... Я в стихах драму человеческой жизни увидел, а вы - все лишь посмишку...
випадковий читач | 2009-02-09 12:02