Куковицький сільгоспкооператив працює без заїжджих інвесторів

СК «Куковицький» – останнє у районі сільгосппідприємство, котре тримається на плаву виключно стараннями місцевих жителів.

«Чужаків», ласих попрацювати на щедрій куковицькій ниві, селяни віднадили. Попри вже традиційно складну ситуацію в агробізнесі, бережуть і потроху розвивають своє господарство. Картопля два роки не садили.

Нині у «Куковицькому» вирощують переважно зернові культури. Цього року мали 100 гектарів під кукурудзою на зерно та 300 – на силос, на 150 гектарах виростили люцерну на сіно. Сіяли, пшеницю, жито, овес.

– Зерно майже не продаємо, – розповідає голова правління сільгоспкооперативу Сергій Нужняк. – Вирощене збіжжя йде на корми худобі, на паї, на борошно, на випічку хліба. Працівникам реалізуємо по гривні за кілограм. Картоплі вже два роки не садили, бо не вигідною стала. На потреби їдальні закуповуємо у населення, так само як і овочі.

Орієнтація – на ВРХ

Свиней у «Куковицькому» вирощували небагато – на продаж молодняка людям, на потреби їдальні. У 2014-му, коли «розгулялася» свиняча чума, хрюшок збули і повністю переорієнтувалися на вирощування великої рогатої худоби. Нині у господарстві – близько двох тисяч голів ВРХ. Дійне стадо – 550 корів, решта – тварини на відгодівлю, телята, нетелі. З худоби кооператив завжди має свіжу копійку.

– За зиму підрощуємо бичків, продаємо на м’ясокомбінати – маємо за що придбати пальне, насіння для посівної, – зауважує керівник. – За здане молоко (реалізуємо його по вісім гривень за літр на Коропський сирзавод) платимо зарплати, податки, купуємо запчастини для техніки. Намагаємося не влазити в борги і працювати стабільно, посівну відбуваємо власним коштом. Бережемо копійку, то й розвиваємося потроху.

Техніка у господарстві не така вже й нова, але у належному стані. Нещодавно на фермі встановили молокопроводи, що дало змогу підвищити якість молока. Купили рулонний прес, дві зернові сівалки, кормороздавач, два роки тому придбали стрічкову пилораму.

Для людей

Куковичани уболівають за своє господарство, адже завжди можуть розраховувати на підтримку з його боку. Оранка городів, обмолот урожаю, гній, солома, сіно, зерно, борошно – усе це за прийнятними цінами, а для працівників і пенсіонерів господарства – за пільговими.

Техніка сільгоспкооперативу чистить сніг по селу. Не забувають у «Куковицькому» і про місцевий дитячий садочок, школу.

Для працівників господарства з весни по осінь працює їдальня, де за три гривні можна ситно пообідати. А на полі такий обід обходиться у… півтори гривні!

Потрібні робочі руки

Нині у сільгоспкооперативі – 150 постійних працівників, улітку на сезонні роботи приймають ще до 20. Село старіє, старші спеціалісти виходять на пенсію, а молодь не затримується, шукає легших заробітків. Тож «Куковицькому» бракує робочих рук – механізаторів, водіїв, зоотехніка, енергетика.

Заробітну плату тут не затримують, вчасно видають і аванс. Усі виплати – прозорі, не «у конвертах». Нині керівництво ламає голову, як будуть розраховуватися, коли мінімальна зарплата зросте до 3200 гривень, але й із цією ситуацією сподіваються розплутатися.

– Поки можна, тримаємося власними зусиллями, – каже Сергій Нужняк. – Охочих пристати до нас інвесторів не бракує, усім хочеться землі, а вона у нас родюча. Але чужаків до себе пускати не поспішаємо…