Останнє оновлення: 08:36 вівторок, 7 грудня
Наша історія
Ви знаходитесь: Політика / Україна / Шляхами армії без держави – шляхами УПА

Шляхами армії без держави – шляхами УПА

шляхами УПАБула четверта година ранку, коли ми з моїм другом із Сум зійшли з потяга в Дубно. Погода була якась зимна, а ми  - невиспані. Ледь встигли на автобус, що довіз  до с.Смиги. Там ще один автобус – тепер на с.Бущу. В цьому ми зустріли наших львівських товаришів.

Від Бущі до місця розташування головного табору напряму кілометрів 5. Це якщо знати дорогу. Як виявилось, дороги з нас ніхто не знав. Тому наш шлях мав довжину вдвічі більшу. Хоча я не скаржусь. Люблю, знаєте, гуляти лісом. Тим більше таким.

Перше, що впадає в око, коли йдеш лісом від Бущі (Рівненська обл.) до Антонівців (Тернопільська обл.), - це велика кількість старих окопів і вирв. Вік цих штучних заглиблень встановити неважко. Одні – 1943 року, інші (переважна більшість) – 1944.

1943 року ці ліси були атаковані загонами Вермахту. Ціллю для них слугували боївки УПА, що в той час стали активно формуватись на цих теренах. Довго з бандерівцями німці тут не воювали, адже фронт перекотився на Захід і далі УПА мала нових ворогів – підрозділи НКВС, що мали завдання зачистити територію від українських повстанців.

Треба пам’ятати, що УПА, на відміну від поширеної думки, стала формуватись на Волині, на землях, що протягом всього ХІХ ст., як і більшість території України, знаходились під владою Російської імперії. І перші кроки повстанці робили саме тут. Пізніше, по закінченні війни, коли радянська влада змогла виділити більш значні сили в цей регіон, активна боротьба бандерівців перенеслась в Карпати.

Так от. 21-25 квітня 1944 року в урочищі Гурби, на межі сучасних Тернопільської та Рівненської областей в запеклій битві зійшлися відділи південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням командира Петра Олійника - “Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном - “Ясенем” (5 тисяч вояків, 2 гарматні батареї та кілька мінометних ланок) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії загальною чисельністю близько 35 тисяч, яких підтримувала авіація, танкові частини та бронепоїзд. Більшовики планували витіснити великі з’єднання УПА, що знаходилися в цьому районі, в болота, що оточують урочище Гурби, і знищити. З початку квітня червоні почали оточувати район операції, поступово концентруючи сили на певних напрямках. 21 квітня розпочався наступ. Удари наносилися з півночі, сходу та півдня. 24-25 квітня розгорнулися найбільш запеклі бої.

Проявивши великий героїзм, знищивши понад 900 більшовиків і десь стільки ж поранивши, підбивши 5 танків, загони УПА прорвали вороже кільце на заході, в районі с. Буща та вийшли з оточення (власні втрати – 150 убитих та 60 поранених, більше 100 полонених; загинуло ще кілька сот цивільних, які були мобілізовані в УПА, але з яких ще не було сформовано бойових частин). У бою біля Гурб відзначилася повстанська ударна група, що складалася з вихідців із Чернігівської та Сумської областей.

Після війни радянською владою було прийнято рішення про ліквідацію села Антоніці Тернопільської області, в околицях якого розміщувався штаб УПА. „Чтоб другим не повадно было”. До війни тут було 500 дворів, 2 школи, банк і навіть ресторан. Жителів виселили, село розрівняли. Після смерті Сталіна сюди повернулось кілька родин. Тепер там доживають свого віку менше десятка пенсіонерів.

Власне кажучи, цим подіям і присвячена теренова гра „Гурби-Антонівці”, що проводиться Молодіжним Націоналістичним Конгресом щорічно починаючи з 2003 року. Що являє собою ця теренова гра? Пригадуєте радянську „Зарніцу”? Фактично те ж саме. Кілька сот учасників з усієї України з’їжджаються в ці ліси на початку травня, щоб віддати таким чином данину боротьбі наших предків.

Дві команди (цього року по 107 чоловік в кожній) воюють одна з одною упродовж трьох з половиною діб на терені площею близько 25 км2. Тут є все: розвідка, спецназ, маневри і, звісно, запеклі бої. Вік учасників – від 16 до 28 років. Не думайте, що це забавки лише для школярів та студентів. Цього року у нас був один чоловік з Закарпаття, що має вже п’ятьох дітей! Люди кидають все: навчання, роботу, сім’ю – і все це для того, щоб на кілька днів заглибитись в атмосферу повстанської боротьби. „Рєбячєство”? Ні, туга за героїчним.

Думаю, треба написати про враження. Враження... Якими вони можуть бути, якщо на добу спали по 3-4 години, та й то переважно вдень, бо вночі весь час маневрували? За більш ніж 80 годин гри особисто я при вазі в 90 кг з’їв від сили 4 банки консервів, 2 пакети «мівіни» та грамів 300 сала. Шкарпетки особисто я не прав, а просто закопував в землю – для подальшого використання вони були не придатні.

Враження... Звісно, що позитивні! За ці 3,5 доби, проведені в лісі, ми хоч і вимотались фізично, але відпочили духовно. Ми пройнялися духом УПА, розумінням та повагою до тих людей, які кинули виклик двом людожерським системам, які розривали світ у полум’ї світової війни, кидаючи в м’ясорубку мільйони. Ми пройнялися гордістю за нашу Батьківщину, за те, що ми маємо таких славних попередників. Ми пройнялися   бажанням не тільки втримати той прапор боротьби, що був піднятий 14 жовтня 1942 року, коли було створено Українську Повстанську Армію, а й підняти цей прапор ще вище!

P.S. Не дивлячись на те, що в грі взяло участь більше двох сотень чоловік, все ж лишається негатив від того, що могло бути і більше. Але ситуація, в якій живуть українці не дозволяє їм виділити зайві 100 гривень, які потрібні на дорогу та харчування, щоб потрапити на Гурби. А наш уряд, який пропагує „патріотизм”, ніяким чином не підтримує патріотичний потяг молоді. Цього року з бюджету не було виділено жодної копійки на допомогу в організації такого найпотужнішого молодіжного патріотичного виховного заходу в Україні, як теренова гра „Гурби-Антонівці 2007”. Ці гроші пішли на щось інше. Думаю, всім зрозуміло куди.

шляхами УПА

Коментарі (18)

Сотенний Тур | 2008-05-31 09:09

Я родом з Бущі, "воював" в Гурбах в 1998 році під час польових зборів, коли закінчував 11 клас.

Богдан | 2008-02-02 21:41

Ліси...так я зі заходу , але вперше тут почув, що з нами, щось не так..., я взагалі не розумію, як одна частина країни може бути більш патріотичніша ніж інша...про шо взагалі йде мова, звідки це все взялось? чому нас лякають вами, а вас нами? Ми всі українці!ми брати...просто ми дуже різні...

Він | 2007-05-13 22:49

Брехня червоні набрали більше очок

ШУТНИК for Lassie | 2007-05-12 14:20

Один раз был в Сеньковке. Это не день молодежи - это МЕГАБУХАЛОВО и МЕГАТРАХ

Історику | 2007-05-10 00:23

Якщо хто не в курсі, то в УПА спецназу не було. Були загони СБ (служби безпеки), але то не УПА, а власне ОУН, і займались вони іншими питаннями. Тому наші земляки там були, при чому в звичайних частинах, а не "спец".

Шутнику | 2007-05-10 00:09

А ти в курсі, як ОУН в 30-их роках боролася проти алкоголю та тютюнопаління? Тут не просто "ні важким наркотикам!", тут вже будь-який модерновий стретеджер позаздрить такий затятій боротьбі!

Lassie | 2007-05-09 19:50

У нас есть областное управление по делам молодежи, есть соответствующий отдел и в горисполкоме. Кто-нибудь вообще в курсе, чем они занимаются? Я знаю только об одной их «любимой» забаве – ежегодных пьянках в Сеньковке на день какой-то молодежи. Вот туда денег не жалеют! Но если честно, то Слава Богу, что не суют они свои грязные носы в такие мероприятия, о котором очень здорово написал Денис. Прочитала – как глоток свежего воздуха…

Sirko | 2007-05-09 19:25

Схидняки в УПА - это люди Вершигоры. Для того и вырвались, чтоб и дальше боротоься с бандитами и их покровителями из ЦРУ. План такой был.

И сейчас план такой же. Потому и едут схидняки потусоваться в западенских лесах.

Про операцию "Трест" хотя бы слышали? Все эти тусовки организованы ФСБ.

Олександр Ясенчук | 2007-05-09 15:34

Стосвоно участі чернігівців в тому бою на боці УПА, то вони внесли досить вагомий внесок у прориві з кільця військ НКВД.

Ось як описує внесок чернігівців у розгром учасник Гурбенських боїв майор Косенко «Командир довідавшись, що у Бущі є 80-100 більшовиків і танки доручив ударній групі командира Бувалого прочистити шлях. Ударна група під командою старшого лейтенанта Кузьмича була зорганізована не так давно, але слава про неї серед наших бійців і цивільного населення розійшлась досить широко. Складалась вона із бійців Чернігівської і Сумської областей. Під оглядом військовим стояла досить високо, майже всі були учасниками совєтсько-німецької війни, старі вояки УПА.



- Друзі, за мною! — скомандував ст. лейтенант Кузьмич, і група, перейшовши міст, розстрільною почала облягати село. Почулись перші постріли, а далі серії з кулеметів. Зав’язався бій. Бій не звичайний, а вуличний, що вимагає особливого уміння. Але Кузьмич майстер до нього. І справді будинок за будинком переходить до наших рук, -ворог відступає… Але раптом посунули танки… Бійці Кузьмича накидаються на стальну потвору і закидають її гранатами…



Кузьмич командує:



- Вперед!



Ворог відступає.»

(Майор Косенко. Бущанський прорив // Ігор Марчук, Олег Тищенко Гурби: квітень 44-го.—Рівне: Перспектива, 2002.—С.43

)



Нещодавно дослідники виявили псевдоніми декількох невідомих повстанців, уродженців Чернігівщини ,які загинули під Гурбами. ПІБ Рік народження Військова функція Псевдонім Місце народження

? ? кулеметник Десна Чернігівщина

? ? повстанець Кубанець Чернігівщина

Олександр Денищук. Герої Гурбенської битви.—Рівне, 2005.—С.31--32

А повна версія мого матеріалу розташована на http://ukrnationalism.org.ua/publications/?n=290



ШУТНИК | 2007-05-09 14:56

ХЛОРПЦЫ привлекайте к этому движению как можно болбше молодежи

ТЯЖЕЛЫМ НАРКОТИКАМ - НЕТ

Люба Захарчук | 2007-05-09 14:41

Йа дитиною залишила Холмщину, коли Сталін нашу землю подарував Польщі. Збігом обставин я вижила, а мою шестилітню сестру, старших двох братів і батька вбили польські бандити АК. Нас упісти перевели до лісу і ми були там місяць, а потім нас поляки вивезли на Мазури. УПА так, як і пристало на українських патріотів нами опікувалось, хотяй самі були бідні.

Анізія Путько | 2007-05-09 14:19

Моя мама Еміля Путько - була селянкою8 заарештована була НКВД і сиділа в тюрмі у Львові, там НКВД-фашисти її стратили, мені і моїй сестрі тоді нелітнім дівчатам, повстанці УПА допомагали в хатчах і ми завдяки їм переьили. Україна не є незалежною державою, коли героїв вважає зрадниками, а зрадників героями. Анізія

Sirko Дядt Витt | 2007-05-09 11:15

На немецкой карте энической Украины (карта 20-х годов), этническая Украины захватывает Кубань, Дон и Брянщину. Но вот что интересно: Галичина у них обозначена не как этническая украинская территория.

Sirko бандитам | 2007-05-09 11:01

@Анна:

Молодці, хлопці! Молодець, Дем’ян, що написав! Видно, не вся молодь торгує і п’є@



А чему вы радуетесь? Молодь должна учиться, работать и торговать. Учиться делать деньги. Истинная национальная идея - исключительно бюджет Украины, а не бандеровские схоыванки. Будет бюджет - будет и войско, с государством, а без бюджета - будет банда лесных придурков, но без государства. И придется нам, схиднякам, опять ходить рейдами от Путивля до Карпат, учить уму-разуму "неразумных хазар".

Дядя Витя | 2007-05-09 00:57

Ура! Хлопці, вперед! За Батьківщину! За Вільну Україну!

Отож, Дніпро ділить навпіл. Придурків наліво, нормальних направо!

Короче, Западенщина без Украинцев!!!

Анна | 2007-05-08 20:10

Молодці, хлопці! Молодець, Дем’ян, що написав! Видно, не вся молодь торгує і п’є...

Історик | 2007-05-08 16:52

Прорив із гупрбенського котла в квітні 1944 року здійснив спецназ УПА, який складався не з вихідців з Чернігівської і сумської областей, а з колишніх кадрових червоноармійців - українців переважноіз східних регіонів. були там звичайно і представники інашої області.

ШУТНИК | 2007-05-08 16:11

... А наш уряд, який пропагує „патріотизм”, ніяким чином не підтримує патріотичний потяг молоді



Наш уряд пропагує не патріотизм, а "шароварщину"



P.S. Это были просто маневры или что то вроде STRIKEBAIIа ?

закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  Співачка Lida Lee презентувала dance-відео, яке зняла в унікальному музеї гітар

SVOBODA.FM