(Продовження розповіді книги "Сміттєвіада" - «Асобоз після війни: «недільники» і… півлітра спирту»)

Чернігів після вигнання окупантів виглядав, м’яко кажучи, не як курорт. Робочих рук бракувало. Продуктів не вистачало навіть людям, тож про корм для коней говорили з сумною усмішкою.

Штучний інтелект на прохання підбирав моторошні заголовки до цього матеріалу: «Захистіть доньок!», «Вакцинація проти ВПЛ – щит для майбутнього покоління», «80% пізніх випадків раку: чому профілактика важливіша, ніж лікування».

А мені було дивно, чому ця тема, не стривожила багатьох моїх колег, особливо дівчаток, і привела на вулицю Любецьку, 11 …

Епізод з «дідом» у фільмі «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЩИТ».

…Після анонсу і радіоефіру про фільм «Чернігівський щит», мені зателефонувала схвильована однокласниця мого брата: «Владік, скільки можна чути «легенду» (*вона висловилася крутіше*) про «діда» з вилами, який кинувся на Красноярцева? Віталій ніякий не дід! Ми гуртом з його сім’єю переховувалися в одному підвалі».

… Коли небо похмуре, то психологи радять будити себе яскравими фарбами.

І викинути з голови сум і печаль.

Знаходити позитивні емоції, щоб жити і боротися, незважаючи ні на що.

Тож психологи радять рухатися. Бо так ми себе будимо і даруємо м’язам радість руху, життя і транслюємо їх організму.

Як і щороку, на тому ж місці, в той же час, 16 вересня, після роботи журналісти прийшли згадати наших загиблих колег.

Серед них і Георгія.

Говорили і про допис у Фейсбуці Efrem Lukatsky. Автор у подробицях розповідає, як убили журналіста.

Як записана на камеру касета свідчень присутнього під час задушення Георгія існувала.

У Чернігові кілька місць, де можна загубитися у часі. Це бібліотеки і книжкові магазини. Там з трепетом можна розглядати книги і дивуватися, що вони є і такому ошатному виданні. Насолода!Т

им більше для людини, яка пережила книжковий голод радянського періоду. Тоді книги, крім матеріалів з’їздів кпрс, були в дефіциті.

Нова книга Ольги Волинської, англійською розповідає історії митців, які перетворюють мистецтво на акт опору та зцілення.

Посеред війни, болю та втрат українці знаходять силу в культурі та зберігають свою ідентичність через музику, живопис, театр та писемне слово.

Жоржини походять з Мексики, де їх здавна вирощували ацтеки. До Європи рослина потрапила наприкінці XVIII століття.

А потім - і в Україну. Швидко завоювала популярність завдяки багатству форм і барв.

Сьогодні відомо тисячі сортів жоржин, які відрізняються висотою куща, розміром та формою квіток.