Останнє оновлення: 19:35 вівторок, 28 червня
Вбивство / Алкоголь
Ви знаходитесь: Кримінал / Пригоди / Дружина зарізала чоловіка – не дав випити. Фото
Дружина зарізала чоловіка – не дав випити. Фото

Дружина зарізала чоловіка – не дав випити. Фото

В Обичеві, що на Чернігівщині, відбувся похорон. На вічний спочинок проводжали 39-річного місцевого жителя Володимира Голуба, батька двох неповнолітніх дітей.

Його життя обірвала дружина. Жахлива подія сталася увечері 5 квітня. Прибувши на виклик, лікарі «Швидкої» констатували смерть. Убивцю затримано.

Обійстя Голубів не схоже на ті, чиї господарі – «проблемні». Скрізь – порядок. Під сільською хатою жіночки про щось бесідують із батюшкою, який через кілька хвилин правитиме заупокійну службу. Стиха перемовляються між собою чоловіки.

У такі жалобні моменти мимоволі приходять міркування про швидко-плинність людського життя і невідворотність фізичної смерті. На все – воля Божа. І аж ніяк не людини з її гріховним єством. Володимира зарізала дружина, Наталія…

“Спасіть мого чоловіка!”

Увесь той фатальний день Володимир Голуб присвятив прибиранню власного обійстя. Загрібав сухе листя та галуззя, обпилював гілки дерев. Хотів до Пасхи устигнути навести лад на ньому, адже у будень заро-біткував на столичних новобудовах. Та й, за словами односельців, мав хазяйновиту вдачу. Був не таким, як його Наталія.

А ближче до вечора, стомившись від нехитрої сільської праці, Володимир Голуб вирішив трохи перепочити. Тим паче, що й компанія зібралася підходяща: приятель, рідний брат і його зять. Насолоджуючись свіжим повітрям, друзі вели розмову, жартували спочатку на лавці за парканом, а затим перемістилися ближче до будинку.

Не обійшлося і без чарки... Щоправда, перепало не всім. Господар відмовився налити “сто грам” своїй дружині. А та, ясна річ, розсердилася.

Непоправне сталося вже у будинку помешкання, куди Голуб пішов докинути дровець до опалювального котла. Та вже й не повернувся до своїх гостей.

- Жаль мені всіх. І дітей, і брата, і невістку... Ми з ним разом їздили на заробітки. Я наполовину став свідком трагедії, адже був на цьому подвір’ї, коли Наташа зарізала Вовку, - пригадує брат небіжчика, Микола Голуб. - Я не бачив, як Наташа шпортонула ножем мого брата. Почув лише, як у коридорі Володя покликав свого кума, Володимира Лозового. Коли той пішов, Володя вже був мертвий... Невдовзі приїхала швидка допомога, а години через три прибули працівники міліції....

За словами іншого свідка трагедії, фельдшера із Радьківки Володимира Лозового (це його кликав перед смертю небіжчик), життя Голуба обірвалося миттєво – від удару кухонним ножем у серце. Встиг покликати – і віддав Богу душу.

- Зайшли із Женею (свояк небіжчика. – Авт.), а Володя весь у крові лежить на підлозі, біля котла. Дивлюся, що кров цибеніє із рани на грудях. Тож я закрив цю рану футболкою. І мерщій викликав швидку медичну допомогу. Тим часом Наташа принесла шматок марлі. А Вовка ще разів із п’ять схлипнув і помер. Його дружина була шокованою, впадала в істерику, - пригадує В. Лозовий.

Поведінка Наталії Голуб не змінилася і тоді, як прибула карета “швидкої” із малодівицької лікарні. Про це свідчить фельдшер Віктор Рута, за словами якого Наталія плакала і благала: “Спасіть мого чоловіка!”.

Поки Віктор Борисович оглядав бездиханне тіло Володимира, жінку, щоб не заважала, вивели з хати. Але вона ніяк не могла заспокоїтися. Навіть била у двері. А тоді чомусь побігла до сараю. Довелось брати Наталію попідруки, аби, чого доброго, не вчинила самогубство.

- Якби ця громадянка використала ніж із ширшим лезом, то Володимир, може б, і... вижив. Адже широке лезо обов’язково б зачепилося за ребро. – пояснив В.Рута.

Наталя любила чарку

Під час похорону вдалося порозмовляти із багатьма односельцями Голубів. Один із друзів, який заборонив згадувати його прізвище на сторінках газети (“Наташа, як повернеться із в’язниці, так ще підріже й мене, як прочитає вашу газету...”), розповідає, що Наталія Голуб і раніше хапалася за ножа.

- Важко зараз все те пригадувати. Дуже важко. Бо товариш мій – у труні. І не хочеться нікого звинувачувати... Здається, років із десять тому, Наташа вже підрізала одного хлопця з Обичева. Тоді, мабуть, справу зам’яли... Вовка постійно їздив до Києва заробляти гроші. Бувало, за тиждень міг заробити і до тисячі гривень. Все віддавав дружині... Наташа любила зазирнути до чарки. І наробила біди, - говорить чоловік.

Онуків жаль

Володимир – у могилі, Наталію, мабуть, скоро посадять. Двійко діток, 15-річний Максим і 13-річна Катя залишаться без мами й тата.. Сельчани хвалять дівчинку і хлопця, кажуть: гарні діти, розумні... А вчителі стверджують: про те, що у сім’ї траплялися негаразди, діти не розказували.

Взяти Катю і Максима під свою опіку хочуть кілька родичів. Зокрема, Наталина молодша сестра Світлана. Вона теж мешкає у Обичеві, виховує разом із чоловіком двоє своїх дітей. І ніде не працює. Зрештою, чи багато вакансій існує у селах? А вдома – господарство, яке потребує робочих рук.

Та, мабуть, опікунами напівосиротілих дітей можуть бути і їхні дідусь та бабуся. Хоч останнім часом здоров’я перестало балувати стареньких: роки ж бо в обох – поважні. Але ж онуків іноді жальніше за власних дітей, тож на казенну опіку прирікати їх не годиться.

До речі, ще рік тому старші Голуби жили разом із Володимиром та Наталією. Та й куди мали йти, якщо це – їхня власна садиба? Але стосунки з невісткою настільки загострилися, що свекор зі свекрухою мусили покинути нажите за роки праці добро своїм дітям і переїхати до Прилук.

- Вона вигнала нас із бабою. Захотіла повної свободи, щоб ніхто їй не заважав, поки чоловік на заробітках. Восени замалим не зарубала. Спасибі моєму братові: забрав нас у Прилуки. У нього квартира була біля базару. Там ми і жили з дружиною, - ділиться 77-річний Іван Голуб. - А Наташка? Якби не Володю зарізала, так нас би... Це точно. Невістка лінива, роботи не любить. А як же без роботи, якщо треба двох діток ставити на ноги? А діти – доладні, розумні. Нашого з бабою виховання. Мати за ними не дуже дивилася. Частіше за внуків піклувалася моя дружина, хоч і сама – на милицях. Жалко їх...

Убивця перебуває у СІЗО

- Коли на місце кривавої пригоди прибули правоохоронці, Наталія Голуб не одразу зізналася у скоєному, - розповів по телефону в.о. заступника начальника Прилуцького міськвідділу міліції Сергій Маринченко. - Запевняла: “То – не я зробила!”. До речі, ніж яким скоїла вбивство, вона вкинула до котла. Але факти – річ уперта. Усвідомивши цю істину, вже через день жінка вирішила розповісти про скоєний злочин, зробила зізнання. Наразі вона перебуває у слідчому ізоляторі, чекає вироку суду...

- Наталію Голуб односельці характеризують як неврівноважену людину, яка полюбляла прикластися до чарки. А звісно ж, де го-рілка - там і горе... – підсумував С.Маринченко.

Убивство Володимира Голуба – недолуге, банальне. Звичайна собі “битовуха”.

Комусь із читачів видасться незрозумілим, навіщо про нього розписувати на сторінках газети. Таки варто. Бо громадян, яких іноді зраджує здоровий глузд, всюди вистачає.

Нехай їм буде це пересторогою. Бо вбивати людину – то непрощений гріх.

Коментарі (1)

Амигос | 2009-04-15 15:18

нас врятує сухий закон. Суворий сухий закон.
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  Фахівці «Чернігівгазу» продовжують відновлення мереж

SVOBODA.FM