Діти бігають гуляти, а слідом – міліція...

На території Чернігівського району, в селі Хмільниця, розташований центр психологічної реабілітації так званих «важких» дітей та підлітків.

Тут знаходяться діти, які потребують перевиховання, а саме, діти з проблемною поведінкою та діти позбавлені батьківського піклування. З ними постійно працюють не тільки вчителі, та вихователі, а й психологи.

15-річна Оксана (ім’я змінено), потрапила сюди після того, як скоїла крадіжку мобільного телефону. І тепер довгих дев’ять місяців буде знаходитись тут на перевихованні. В реабілітаційному центрі вона познайомилася з однолітками Іриною (з Носівського району) та Валентиною (з Семенівського району), з якими і потоваришувала.

Дівчатам тут, начебто, все подобалося. От тільки розпорядок дня не влаштовував та й за межі закладу самовільно виходити не дозволяють. От і придумали дівчата як розважитись. Одного дня, поцупивши з сумки вихователя 120 грн., Оксана з подружками зателефонували друзям у сусіднє село і ввечері, перестрибнувши через паркан, втекли з центру «на досвітки».

Вихователі одразу помітили відсутність дівчат та повідомили про цей випадок міліцію. Вже через кілька хвилин до воріт центру під’їхала машина слідчо-оперативної групи Чернігівського райвідділу УМВС.

А дівчата, відчувши «свободу», вирішили «відірватися» з друзями «на повну котушку»: купалися, засмагали і, нарешті, залишилися ночувати прямо в полі, а рано вранці гайнули до міста. Оксана була місцевою і тому на правах провідника-слідопита, взявши ініціативу у свої руки, запропонувала подругам сховатися на березі р. Десни за пішохідним мостом. Щоб не знайшли правоохоронці, адже це вже не перший їх «похід» з центру.

Працівникам карного розшуку Чернігівського райвідділу міліції знадобилося майже дві доби, щоб знайти подружок-втікачок та повернути вихователям реабілітаційного центру. Старшому оперуповноваженому карного розшуку Сергію Чернецю та оперуповноваженому Юрію Королю довелося нелегко. Вони обійшли увесь пляж та прилеглу до Десни зелену зону, спілкувалися з вихованцями центру, родичами та товаришами дівчат.

А через деякий час їм все ж таки вдалося поспілкуватися з Оксаною по мобільному телефону та вмовити її прийти на зустріч. Місце зустрічі вибрала сама пні – на середині пішохідного мосту, щоб простір навколо було добре видно, але в останню мить передумала і не прийшла. Так, оперативникам довелося ще майже добу нишпорити в районі пішохідного мосту, вдаючи відпочиваючих, та спостерігати за відвідувачами пляжу, шукаючи втікачок. І це дало позитивний результат.

Ввечері, черговий раз проходячи вздовж річки, співробітники карного розшуку побачили дівчат та підійшли до них, начебто познайомитися, а коли пред’явили посвідчення працівників міліції – дівчата розплакалися, благали не повертати їх до центру. Але як би там не було добре чи погано, працівники зобов’язані повернути дівчат туди, звідки вони втекли. Тому, вислухавши юнок та відібравши в них пояснення, співробітники міліції доставили їх «додому», в центр реабілітації.

Але пригоди підлітків на цьому не закінчилися. Через тиждень Оксана з Іриною знову залишили стіни реабілітаційного центру. Цього разу дівчата одразу поїхала додому, де і були виявлені співробітниками міліції. Після бесіди з ними та їх батьками вони залишилися вдома, під відповідальність батьків. А за фактом крадіжки грошей порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка). Слідство триває.

Галина Пиріг,
помічник начальника відділу ЧРВ УМВС