Онуки пагані прадідів великих

Щоразу, проїжджаючи Ріпками, доводиться бачити, як з танку ИС-3 зникає якась запчастина. Спочатку зник один запасний трак (сегмент гусениці), розміщений на лобовій броні. Потім – другий.

Згодом «виросли ноги» у добряче прикручених більш ніж півстоліття тому кришок катків танку, оголюючи щедро змащені масивні підшипники.

Фотографувати таких пам’яток у різних райцентрах і селах Чернігівщини мені довелося чимало. Тому знаю: зникнення лючків з днища бойових машин, якихось невеликих навісних елементів стали нормою. Але такого нахабства і вандалізму, як у відношенні до ріпкинського танку, бачити досі не доводилося.

Це ж потрібно інструменти з собою притягти. І силу неабияку мати: деякі болти, видно, зламані. Та й танкові «детальки» без транспорту, хоча б якого-небудь, далеко не потягнеш.

Невже невідомий поіменно «контингент», що здає метал і пропиває виручку? Невже невідомо, де в Ріпках приймають металобрухт? Та й скупники металу знали, що приймають: аби впізнати траки танкових гусениць, не обов’язково бути танкістом. Чи, може, хтось тягає все додому і потайки в гаражі танк складає? З цими запитаннями я звернувся до посадовців, які так чи інакше, прямо чи опосередковано, відповідають за порядок у райцентрі.

– До міліції зо два місяці тому направлена відповідна заява від селищної ради. Вони цим займаються. Хоча й трохи повільніше, ніж хотілося б. Відповіді досі не надіслали. А пункти прийому металу не всі ж можуть перевірити. І я не можу, і ви не допоможете, – сказав ріпкинський селищний голова Сергій Гарус.

– Авжеж, усі пункти прийому відомі. І відомо, куди здавали. Я збирав цих директорів приймальних пунктів і казав: «Хлопці, не відновите – будете покарані». Вони вже знайшли деталі і казали, що укомплектують, – сказав начальник Ріпкинського РВ УМВС в Чернігівській області Олександр Крюков. – То була дитяча витівка. Малолітні принесли і здали на брухт.

– Там вже не перший рік щось регулярно пропадає.

– Не знаю про таке. До нас вперше звернулися. Раніше було, що зірвали таблички з кольорового металу і з танку, і з гармати. Ми це розкрили. Тоді теж це скоїли неповнолітні.

Щось мені підказує, що у тих неповнолітніх не вистачає не лише років, а й багато чого іншого. Здорового способу життя. Роботи. І, головне, виховання і совісті. Не для того наші предки захищали цю землю, щоб їх непутящі правнуки здавали пам’ять на металобрухт для вивозу його, як сировини чи грубого прокату, за західні кордони.

А за часів Йосипа Віссаріоновича, чиїм іменем названо танк, любителі легкої наживи напевно «без шуму и пыли» поїхали б видобувати руду для народного господарства де-небудь на далеких копальнях у якомусь холодному краї.

Далеко не всі райони Чернігівщини можуть похвалитися такою пам’яткою, яку має селище Ріпки. Тож бережіть її. Зокрема й від земляків-сусідів.

Довідка

Танки або самохідні артилерійські установки у Чернігівській області як пам’ятники встановлені:

на вулицях міста Ніжина – Т-34-85 та Т-70,
у місті Прилуки – Т-34-85,
у Козельці – ИСУ-152 (самохідна установка на базі танку ИС)
в селищі Десна Козелецького району – Т-34-85 та ИС-3,
у Бахмачі – ИС-3
у селищі Дмитрівка Бахмацького району – ИСУ-152
у селі Тростянець Ічнянського району – ИС-3
в місті Новгород-Сіверський – ИСУ-152
в Ріпках – ИС-3
в Любечі Ріпкинського району – ИС-3,
у Чернігові – Т-34-85 та ИСУ-152 (на території музею),
в селищі Гончарівське Чернігівського району (на території військової частини) – ИС-3.