В Гончарівському дивно гинуть командири взводу матзабезпечення

Тіло командира взводу матеріального забезпечення Володимира Юрасюка з гематомами привезли до рідного села Лисогірки Теофіпольського району на Хмельниччині. Рідним сказали, що чоловік повісився.

Його попередник загинув від вибуху.

– Востаннє з чоловіком говорила 5 серпня. Розпитував про дітей, голос мав сумний. За два дні повідомили, що Володі не стало, – 47-річна Оксана Юрасюк із села Лисогірка Теофіпольського району на Хмельниччині говорить про смерть чоловіка Володимира, 47 років.

Володимира Юрасюка мобілізували 14 липня торік. Служив у 1-й танковій ­бригаді під Волновахою.

Два місяці тому військова частина повернулася на місце дислокації в селище Гончарівське на Чернігівщині. До рідного села Володимира привезли мертвим увечері 8 серпня.

– Розраховували, що будемо в розпачі й одразу поховаємо Володю, – каже 64-річна Лариса Юрасюк, тітка покійного. – Як глянули, а він увесь побитий. У ліву скроню наче прикладом ударили. За вухом – гематома, ліва рука – синя. Пальці ніби шилом попроколювали.

Володимир Юрасюк був командиром взводу матеріального забезпечення.

– Приїздив на Паску. Жалівся, що й автомати не з тими номерами, й десятків тонн горючки не достає. А командування хоче на нього всіх собак повісити, – говорить брат 44-річний Петро Юрасюк. – Чоловік, який до Володі обіймав посаду, підірвався на фугасі.

– Закатували брата й підвісили, щоб недостачу на нього списати. Не випадково правої руки не чіпали – щоб документи, які треба, підписав, – говорить троюрідна сестра Марія Юрасюк, 58 років.

Рідні чекають результатів судово­медичної експертизи.

– Про смерть чоловіка командування постійно розповідає різне. Спочатку казали, що Володя повісився в якомусь офісі, потім – у боксі, де техніку зберігають. Одні говорять, що зробив це вранці, інші – ввечері. Брехня. Додому хотів, до дітей, – плаче дружина Оксана.

У Володимира Юрасюка залишилися двоє синів – 22-річний Іван і Віталій, 17 років.