У Батурині гримлять вибухи. За розкладом. ВІДЕО

Чернігівщина багата не лише на ліси й луки, а й – на військові полігони. І це не лише діючі полігони 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних сил України, відомі, наприклад, випадковим запуском ракети по житловому будинку у Броварах.

Мова про колишні майданчики для навчань колись могутньої радянської армії. А їх в області чимало.

Влітку цього року бійці зведеного підрозділу аварійно-рятувального загону спеціального призначення УМНС України в Чернігівській області очищали від розстріляної та загубленої військовими амуніції полігон «Ведильці» поблизу однойменного села Чернігівського району. Його площа – близько 410 гектарів.

Восени дійшла черга й до території колишнього навчального центру «Батуринський» поблизу  міста (це невеличке селище отримало статус міста. – Авт.) Батурин. Цей покинутий полігон площею 3600 гектарів вдев’ятеро більший за «Ведильці». Саме сюди і запросили приїхати мене – кореспондента «Чернігівщини».

Вибухонебезпечна робота

Так, минулої п’ятниці, 30 вересня, я став свідком керованого вибуху. В піску одного з тамтешніх рівчаків рятувальники знищили вибухом дві протитанкові міни ТМ-62, чотири артснаряди калібру 125 мм і один снаряд калібру 122 мм. Все це - знахідки саперів, зібрані упродовж лише одного тижня.

Для проведення вибуху в яму разом з небезпечним «скарбом» заклали 3,4 кг тротилу. Кількість вибухівки обчислюється за спеціальними нормами, залежно від кількості й калібру боєприпасів. Перед їх ліквідацією доводилося просити місцевих грибників покинути полігон. А постійні жителі полігону - зайці – розбігалися самі (мабуть, інстинктом відчували небезпеку). Підготовку завершувало очікування місцевих представників іншого відомства – МВС. Облік і контроль, знаєте…

Вибух і за відчуттями, і звук, і візуально – наче на землю гепнулося щось дуже важке й монолітне. На місці закладки – рихлий пісок. Не знатимеш, то й не здогадаєшся, що на цьому місці щойно розлетілося на друзки кількадесят кілограмів смертоносного металу.

Однак знищення небезпечних предметів – це кульмінація. Перш ніж «бабахнути» у п’ятницю, з ранку понеділка до вечора четверга тривають пошуки. Усі 3600 гектарів з рівчаками і ярами слід «промацати» міношукачами. Сапери працюють приладом «Garrett GTI 2500», який може знаходити великі предмети на глибині до 3 метрів. На 30 вересня було проведено таку перевірку і очищено 328 га.

«Плануємо працювати тут до 30 листопада. Наступного року почнемо з квітня, працювати усе літо й осінь. І далі так аж до 2014 року. Грубо кажучи, будемо очищати по тисячі гектарів на рік», – розповів заступник начальника аварійно-рятувального загону спецпризначення – начальник зведеного загону підполковник служби цивільного захисту Андрій Узький.

Спершу бійці зведеного загону оселилися у наметі. Однак на дворі вже аж ніяк не травень місяць. Тому, за сприяння батуринського міського голови, рятувальники зайняли кілька кімнат порожнього двоповерхового будинку в самому Батурині. Це, звісно, не готель, проте є дах, електрика і вода – все ж таки краще, аніж серед поля.

Як президенти дороги ремонтували

Дорога «Чернігів-Мена», якою ми їхали до Батурина, після капремонту часів другого строку президентства Кучми виглядає «стомленою». Назад до Чернігова ми їхали іншою - «Кіпті–Глухів–Бачівськ» (т. зв. «московська траса»). Вона ж (реконструйована у 2007 році – за Ющенка), у порівнянні з автошляхом «Чернігів–Славутич», оновленим цього року (за Януковича), на жаль, теж має невиразні ознаки експлуатації важким транспортом.

У самому Батурині асфальт тримається. А от грандіозні плани попереднього президента – великого любителя не лише бджіл, а й української старовини - щодо реконструкції історичних пам’яток нині забуто. Не завершено, наприклад, реконструкцію флігелів Палацу Розумовського. Не доведено до кінця і ремонт споруд на вході на територію місцевого стадіону. Хоча, здавалося б, для завершення початого потрібно не так вже й багато зусиль.