Літаючі коти. Смердюча квартира. Борги и мізерна пенсія

У під'їзді будинку по вулиці Гагаріна у Чернігові стоїть страшний сморід. Адже на п'ятому поверсі квартира, де 20 котів, стверджують сусіди. Дільничного викликали, так його вирвало на четвертому поверсі, в кватирку блював. Начальник ЖЕКу стримався.

- Незважаючи на жахливий запах, я піднявся до п'ятого поверху. А ось дільничний не дійшов, - підтверджує начальник ЖРЕДу-13 Володимир Прищепа. - Наталя Згутніцкая розвела в квартирі два або три десятка котів. За борги півтора роки тому їй перекрили воду. Неймовірна сморід чути не тільки в квартирі, але і в під'їзді. Сусіди не витерпіли, почали збирати документи, щоб через суд у Згутніцкій вилучили котів. А що робити? У свою квартиру вона нікого не пускає.

У 2007 році, коли ще можна було відстрілювати зайвих тварин, комунальники викликали бригаду з вилову з КАТП-2528. Вже тоді Згутніцка із чоловіком Ігорем тримали десятки котиків і собачок. Комунальники хитрістю увійшли в квартиру і відстріляли зграю (не кулями, уколами). Минуло п'ять років, кішки знову розплодилися.

Входжу в перший під'їзд панельної хрущовки на вулиці Гагаріна, 4. Піднімаємося сходами з мешканкою квартири № 8 Маргаритою Котіною. Між третім і четвертим поверхами відчуваю їдкий запах котячої сечі. На майданчику між четвертим і п'ятим сморід вже виїдає очі. Затискаючи ніс, доходимо до п'ятого поверху.

Сморід йде від чорної металевої двері з вирваними ручками і замками. На стук ніхто не озивається. Маргарита Георгіївна стукає сусідам і просить приходити до неї у 8 квартиру на третій поверх.

На кухні у Котіної зібралися 54-річна Тетяна Гах, 43-річна Лариса Малофій та 73-річна Зоя Коптель. Жінки розповідають, що Згутніцка з чоловіком жила в їхньому будинку все життя. Люди інтелігентні, працювали в якомусь проектному інституті. Росла дочка. Із сусідами особливо не спілкувалися. Під старість розвели в квартирі собак і котів, а за комунальні послуги не платили.

- Рік тому помер чоловік Згутніцкой, і я вперше побувала в її квартирі, - розповідає 77-річна Маргарита Котіна. - З Новгорода-Сіверського приїхала їхня донька, повезли ховати покійного на батьківщину. За квартирою Наташа попросила доглянути сусідку Зою Григорівну, їй вона хоч трохи довіряла. Поки господині не було, Зоя покликала мене подивитися ту квартиру. Тільки я відкрила двері, здичавілі кішки як кинуться врозтіч! Скільки їх було - не злічити. Бруд неймовірний. На підлозі - шар фекалій.

Згутніцку важко застати вдома. Вона там тільки ночує, вдень доглядає за якоюсь старенькою. Коли пізно ввечері повертається і відкриває двері - сморід доходить до першого поверху. Відро з котячими пісями і каками виносить вночі - боїться, щоб не лаяли сусіди.

- Від того, що Згутніцкая постійно затоплює, когось в гості запросити соромно, - скаржиться Тетяна Гах. - Вся стеля у ванній і на кухні в рудих плямах і запах страшний. Ремонт зробити теж не можу - знову затопить. І ви ж візьміть до уваги - вона не тільки водою затоплює! Котячої сечею! Сеча допливає не тільки до мене, але і в іншу квартиру, там намокла стеля в спальні.

- Таргани вночі по обличчю повзають, скільки не труїли, вивести не можемо, - додає Зоя Коптелов. - Кожен місяць купую отруту - їх стає трохи менше, а потім знову з'являються.

- А блохи! - Додає Гах.

- А мухи! - Обурюється Котіна. - Кватирку відкрити не можна. І кішки постійно падають на виноград - вони з балкона випадають.

- Як вона живе! - Співчуває Лариса Малофій. - Дихати цими випарами дуже шкідливо, по телевізору постійно показують випадки, що люди задихаються у вигрібних ямах. Це ж чадний отрута!

- Перед Великоднем говорила, що місяць не виносила помийницю, - переповідає Коптелов. - Котячі какашки там просто засихають!

Маргарита Котіна каже, що влада про проблему знає, але нічого не робить.

- Дільничний сказав: «Я не маю права. І вам не раджу ». Адже в неї і годувати їх нічим! Кричить на них, лається, може, і б'є. По звуках з квартири - схоже.

У двері стукають.

- Можна? - На порозі стоїть 64-річна Наталя Згутніцкая. Причепурилася: в чорній блузі, світлої спідниці, з ланцюжком на шиї.

Наталю Вадимівну запрошують присісти поруч. Від зовні приємної жінки несе котячої сечею. Відкривають вікно.

- Я не можу прибрати в квартирі, бо немає каналізації, - виправдовується Згутніцкая. - За борги перед «Водоканалом» півтора роки тому нам поставили заглушку в трубу. Тоді ми з чоловіком заборгували 2900 гривень. Борг судовим рішенням розписали навпіл, по 1450 гривень кожному. Але рік тому чоловік помер. Тепер все плачу я одна - по 200 гривень на тепломережу і водоканал. Більше не можу - пенсія 1000 гривень. Ще ми з чоловіком взяли кредит - хотіли відремонтувати квартиру і здавати. Тепер за все розплачуюся я. Після всіх виплат від пенсії залишається 200 гривень на життя. Доводиться підробляти - я доглядаю за старенькою. За це платять 600 гривень.

- Скільки у вас кішок?

- Вісім штук.

- Наташа, неправда! - Вставляє Котіна. - Їх там десятка два або три.

- Напишіть, п'ятдесят! - Кидає Згутніцкая. Але в квартиру, щоб ми порахували, не запрошує.

- У вас кішки породисті?

- Та ні. Хоча була серед них російська блакитна, - з посмішкою показує на досить новому мобільному телефоні нерізку фотографію сірої гладкошерстій кішки.

- Якщо їх люди погодяться собі взяти, ви віддасте?

- Та хто їх візьме, вони старі, можуть не звикнути, - розмірковує Наталія Вадимівна.

- Вони ж дикі, - додає Гах.

- І все ж, віддасте чи ні?

- Якщо не так, як в 2007 році, коли дільничний Орлов сказав, що в розплідник повезе, а прийшов чоловік і почав стріляти уколами. Якщо не будуть стріляти - то віддам.

Коли Наталя Згутніцкая заходить в квартиру, я встигаю побачити обдерті стіни і стеля передпокою, бруд, павутиння, запаскуджений підлогу, коробку посеред проходу і втікаючу кішку.

Геннадій Гнип, тижневик «Вість», № 33 (510)