«Махно» та «Кіборг» підуть у розвідку

Українська відповідь американському «Хаммеру», модифікація автомата Калашникова, бетонопробивний автоматичний гранатомет та вітчизняні безпілотники: все це цьогоріч може з’явитися на озброєнні української армії.

Перспективні розробки вітчизняних конструкторів випробовують фахівці Державного науково-випробувального центру ЗСУ, що дислокується у Чернігові.

За рік після евакуації із Криму військові науковці «обкатали» вже 36 видів озброєння, 15 із яких – для потреб антитерористичної операції. 10 із них прийняті на озброєння.

Найцікавіші розробки продемонстрували у п’ятницю журналістам на Гончарівському полігоні. Про українську зброю майбутнього – далі у матеріалі «Високого Валу».

«Махно» попре на терористів

Якби така машина була у самого Нестора Івановича, йому було б набагато легше бити як «білих» так і «червоних». Власне, таку назву прототипу сучасного українського броньованого джипу дали якраз за маневреність, якою, як відомо, славилися тачанки Махна.

Джип, дещо схожий на американський «Хаммер», створений на основі армійської вантажівки ГАЗ-66. Він сконструйований таким чином, щоб у випадку наїзду на міну, екіпаж не постраждав. «Екіпаж, передбачається, буде знаходитися у спеціальній капсулі, яка захистить людей від вибуху Машина маневрена і може вести стрільбу у русі.

Це просто знахідка для наших батальйонів, розвідгрупп. Якраз те, що потрібно в умовах війни на Сході, коли треба розвідати і вдарити по супротивнику» - говорить випробувач Наукового центру Денис Рамшов.

Головна ударна сила «Махна» - бойовий модуль «Кіборг», названий на честь героїчних захисників Донецького аеропорту. На даху автомобіля встановлений кулемет «Утьос» та автоматичний гранатомет УАГ-40. На останньому хотілося б зупинитися детальніше.

Абревіатура УАГ розшифровується як «Український автоматичний гранатомет». 40 – це калібр боєприпасів за НАТІвськими стандартами.

Він найлегший у своєму класі – важить всього лише 17 кілограмів та один із найпотужніших і найточніших, стверджує Денис Рамшов.

«Під час випробувань ми пробивали з нього бетонну стіну наскрізь. Комулятивним снарядом він пробиває броню БТР та БМП. З 1 кілометра під час вистрілу у нього відхилення якихось 2-3 метри. З 500 метрів – всього лише 40 сантиметрів: як снайперська гвинтівка. По прицільності – це унікальний гранатомет». За сприятливих умов УАГ-40 приймуть на озброєння української армії вже у цьому році.

У «Кіборга» - чернігівський мозок

Керує всім озброєнням «Махна» електронна система. Наведення гранатомета та кулемета здійснюється за допомогою джойстика через монітор і зовні дещо схоже на гру у комп’ютерну іграшку.

І що найцікавіше – система керування вогнем тут чернігівська, виробництва «ЧЕЗАРи». «Подібні системи керування вогнем ми розробили для наших БТР-3 і вони непогано себе зарекомендували» - говорить директор ЧЕЗАРи Анатолій Свириденко. Цього року підприємство більш ніж на 90 відсотків переорієнтувало своє виробництво для потреб АТО.

«Нова одежа» для Калаша

Зовні схожий на західноєвропейські штурмові гвинтівки, виявився автоматом Калашникова, щоправда переробленим до невпізнаваності.

Підприємство «Інтерпромінвест» розробило прототип автомата Калашникова нового покоління ще у середині 2000х років. Свого часу модель затвердили і держава хотіла закупити його для СБУ.

Пізніше про розробку забули і зараз «Калаш» знову проходитиме обкатку і випробування у центрі. Заступник директора підприємства Сергій Луговськой каже: у їхньої моделі безліч переваг.

По-перше, цей автомат значно легший та коротший і вдвічі менший за віддачею ніж класичний Калашников. Утім, найголовніше, чого досягли конструктори – це збереження кращих рис автомата Калашникова.

Від легендарного попередника тут залишилася ствольна коробка, а тому нова модель буде такою ж надійною.

До того ж, випуск нових автоматів можна налагодити, віддавши класичні моделі «Калашів» на модернізацію.

Чи з’являться в Україні безпілотні війська?

Певно, чи не найбільше до Державного науково-випробувального центру надходить безпілотників. Начальник центру Володимир Башинський констатує: більшість із моделей не відповідає державним стандартам, однак вистачає і достойних зразків.

Один із таких виготовило київське підприємство Атлон-авіа.

Цей безпілотник першим пройшов випробування у центрі і зараз на Сході нашим військовим допомагають виявляти позиції ворога близько 10 таких літаків.

Він доволі швидкий та маневрений, каже розробник Артем В’юник. До того ж у небі на одному заряді батареї він може провести більше 2х годин і пролетіти до 30 кілометрів із добрим відеосигналом. Система управління безпілотником – електронна і для того, щоб навчитися ним керувати треба місяці підготовки.

Тому зараз в Міноборони всерйоз роздумують над тим, або створити новий рід так званих «безпілотних» військ і готувати відповідних фахівці, або ж залучати людей для проведення розвідки.

У будь-якому випадку – закупка безпілотників для українського війська – лише справа часу.

До речі, такий літачок коштує близько 30 тисяч доларів.

Українські гелікоптери стануть невидимими? Майже…

Власне, такі висновки напрошуються після знайомства із розробками київської фірми «Адрон». Її представник Микола Архипов представив одразу декілька систем, які здатні рятувати і вже рятують наші вертольоти від ПЗРК.

Це і різні типи теплових пасток, які вже встановлені на українські гелікоптери. Як вони діють – показували журналістам на полігоні.

А якщо на гелікоптер встановити ще й спеціальний екранно-вихлопний прилад, така собі система активних перешкод, яку готуються прийняти на озброєння, наші вертольоти стануть у 10 разів більш захищеними від ворожих ракет. Тобто, по суті – майже невидимими.

Прийнятий на озброєння ЗСУ і новий лазерний приціл для гелікоптерів та літаків, який дозволяє влучно стріляти вночі з усіх видів некерованого озброєння.

Якби усе продемонстроване на полігоні працювало на Збройні Сили з початку Антитерористичної операції, наші бійці воювали б набагато ефективніше, каже Володимир Башинський.

Зрештою, аби усі розробки вітчизняних конструкторів не залишилися лише у вигляді проектів, фахівці Державного науково-випробувального центру працюють не покладаючи рук.

Строки проведення випробувань значно знижені. У центрі сподіваються, що більшість із розробок вітчизняних конструкторів будуть прийняті на озброєння вже цього року.