На Чернігівщині попрощалися з сімома бійцями, які загинули на Запоріжжі та Донеччині

На Чернігівщині 17 червня попрощалися з сімома бійцями, які загинули при виконанні бойового завдання. Про це повідомляє Чернігівський ТЦК та СП на своїй сторінці в Facebook.

Солдат Володимир Чешулько народився 12 березня 2003 року. У 2020 році закінчив Озерянську загальноосвітню школу, після чого вступив до Київського вищого професійного училища будівництва та архітектури, яке закінчив у 2022 році.

У лютому 2023 року Володимир долучився до ЗСУ та розпочав проходження військової служби за контрактом у складі одного з підрозділів військової частини А4741 на посаді стрільця-оператора. Загинув боєць 9 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Запорізької області. Попрощалися з 20-річним воїном у Бобровиці, поховавши його на кладовищі села Озеряни.

Старший солдат Артем Нагайченко народився 24 квітня 1993 року в Чернігові. Проживав у селі Попільня на Корюківщині. У 2010 році закінчив місцеву школу, а у 2015 році отримав диплом про вищу освіту у Чернігівському національному технологічному університеті. Протягом 2019-2020 років чоловік проходив строкову військову службу, після чого працював продавцем-консультантом у Києві.

У перший день повномасштабного вторгнення РФ Артем вступив до лав ЗСУ, долучившись до одного з підрозділів військової частини А1815. Службу ніс на посаді стрільця-помічника гранатометника. Загинув чоловік 12 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, потрапивши під ворожий мінометний обстріл. Попрощалися з воїном у селі Попільня, поховавши його на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишились мати, батько та брат.

Старший сержант Олександр Борисенко народився 9 лютого 1984 року у Сновську, де закінчив школу № 3. Протягом 2002-2003 років проходив строкову військову службу. У 2013 році закінчив Сновське вище професійне училище лісового господарства, опанувавши спеціальність "вальник лісу". З 2013 року працював електромонтером у ВП "Конотопська дистанція електропостачання".

На захист України Олександр став ще у 2015-му та протягом року проходив службу в одному з підрозділів військової частини В0693, тому дізнавшись про повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 року у перший же день прийшов до місцевого ТЦК та СП.

Службу проходив в одному з підрозділів військової частини А1815 на посаді командира стрілецького відділення. Загинув боєць 12 червня 2023 року під час боїв в районі одного з сіл Донеччини. Попрощалися з воїном у Сновську, поховавши на кладовищі села Займище. Вдома на нього чекали мати та брат.

Солдат Андрій Литвиненко народився 18 травня 1986 року в селі Лустівка Ніжинського району. Згодом разом з родиною переїхав до Ніжина, тут закінчив місцеву школу №1, після чого протягом 2004-2005 років проходив строкову військову службу в місті Севастополь.

Після закінчення строкової служби пішов працювати та у 2014 році вирішив долучитися до лав ЗСУ — брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході держави. Далі повернувся до цивільного життя та працював охоронцем, але 24 лютого 2022 року знову став до лав ЗСУ. Під час оборони Чернігова отримав поранення та після реабілітації продовжив службу у складі одного з підрозділів військової частини А1815.

У травні Андрій разом з побратимами вирушив обороняти східні області України. Загинув боєць 12 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він, рятуючи побратима, отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям. Вдома на нього чекали дружина, маленька донечка та мама. Попрощалися з чоловіком у Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.

Солдат Анатолій Надточій народився 6 червня 1977 року в селі Підлісне Чернігівського району. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу, після чого протягом 1995-1996 років проходив строкову військову службу. Працював Анатолій в дослідному господарстві "Прогрес" в рідному селі, а у лютому цього року долучився до лав ЗСУ.

Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А0693. Загинув боєць 6 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини. Попрощалися з воїном у Козельці, поховавши його на місцевому кладовищі рідного села.

Солдат Олександр Даніш народився 9 березня 1994 року в селі Володькова Дівиця. Тут закінчив місцеву школу, потім вивчився за спеціальністю "машиніст електропоїзда метрополітену". Проходив строкову військову службу, був активним учасником Революції Гідності. Згодом долучився до лав ЗСУ та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України.

У грудні 2022 року Олександр знову долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4674. Загинув боєць 14 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині, поховали на місцевому кладовищі.

Старший солдат Олексій Романовський народився 9 липня 1991 року в місті Красноград Харківської області у сім'ї вчителів. Згодом разом з родиною переїхав до Прилук, де у 1997 році пішов в перший клас місцевої загальноосвітньої школи № 2. Після закінчення дев'яти класів вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені Івана Франка на відділення фізичної культури, який закінчив у 2010 році, опанувавши професію вчителя фізичного виховання.

До лав ЗСУ Олексій долучився ще у 2012 році, протягом року проходив службу у ВМС в Миколаєві та Сімферополі. У 2014-му продовжив проходження військової служби, з липня по жовтень того ж року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. Потім з 2015-го по 2019-й працював вчителем фізичної культури у Прилуцькій загальноосвітній школі №2, а у 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, де здобув кваліфікацію бакалавр за напрямом "вчитель фізичної культури".

Знову пішов до лав ЗСУ у квітні 2022 року. На цей раз у складі одного з підрозділів військової частини А0222, а потім військової частини А4118 на посаді командира бойової машини. Загинув боєць 8 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.