Фестиваль "Київська Русь" у Любечі: Перший млинець

У Любечі 14-17 серпня було спекотно не тільки від палючого сонця, але й від емоцій. Тут відбувся Перший Міжнародний Фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь».

Основні заходи припали на 16 число, тож саме в цей день селище міського типу стало незвично багатолюдним. Крім місцевих жителів тут були гості з Росії та Білорусії, з різних міст України, делегація чиновників з Чернігова, актори драмтеатру і філармонії, творчі колективи і журналісти.

 

Програма фестивалю була надзвичайно насиченою. Всі заходи пов’язані з історією Любеча. Річкова регата нагадує про те, що здавна у місті велося будівництво великих човнів, на яких купці плавали в усі кінці світу. Про давню славу Любеча як центру ремесел і торгівлі нагадує містечко майстрів. Бойові турніри проводяться на знак того, що у минулому

Любеч відігравав важливу роль політичному житті країни. Саме тут 1097 року відбувся з’їзд давньоруських князів, на якому вони домовилися про припинення міжусобних війн. Ідея єдності як умови могутності держави, успадкована з того часу, стала головною ідеєю фестивалю «Київська Русь».

Від чиновників з квітами кращі тільки туристи з грошима

Автобуси й автомобілі заполонили дороги, були навіть пробки, ніби в мегаполісі у час пік. Основні події відбувалися на стадіоні. Поки йшло приготування, офіційна делегація на чолі з заступником голови облдержадміністрації Володимиром Приходьком піднялась на Замкову гору.

Там поклали квіти до пам’ятника на честь Любецького з’їзду князів 1097 року. Це наймальовничіше місце Любеча, та сама гора, де знаходився древньоруський феодальний замок, збудований в одинадцятому столітті, ймовірно, Володимиром Мономахом.

Біля підніжжя гори з чашею миру в руках гостей привітали воєвода Добриня і легендарна Малуша, дочка древлянського князя Мала і майбутня мати Володимира Великого. Помилувавшись краєвидами, делегація попрямувала до пристані, де стартувала річкова регата за участі яхт-клубу з міста «Славутич», а потім всі поспішили на стадіон.

На стадіоні ж багатолюдно. Шум, галас: там грає духовий оркестр, в іншому місці жінки у сорочках-вишиванках співають «Вареничків наварю, голуб мій сизенький». Під наметами гуляє народ: тут можна купити і шашлик, і морозиво, і воду. Жваво йде торгівля, особливо мінеральною водою, адже спека така, що просто рухатись важко.

Репортаж із «гарячої точки»

Але найбільше люду скупчилося у містечку майстрів. Адже там можна і подивитись на різні вироби умільців і придбати собі солом’яного капелюха, мед, картину, вишиту хрещиком або глиняну підкову – сувенір на щастя.

Найбільший ажіотаж довкола виробів з бісеру, немало бажаючих зібралось подивитись на роботу коваля. А ось на виставці рушники, вишиті червоними і чорними нитками аж у двадцяті роки минулого століття.

До сучасних виробів належить мотанка «нетрадиційний гобелен» Чернігівського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України і картини зі шкіри, представлені Центром народних ремесел для дітей та юнацтва. Навчають обробці шкіри аж у Косово, звідки і приїхала майстриня центру, Наталія Миколаївна.

Почалась церемонія відкриття. Гостей та учасників привітав заступник голови, керівник апарату облдержадміністрації Володимир Приходько, пообіцявши, що наступний фестиваль буде ще гучнішим і отримає краще фінансування.

На сцені актори обласного академічного драмтеатру імені Шевченка показали свою версію Любецького з’їзду князів. «Велик ти, Господи, і чудні діла твої… Лжи остерігайтеся, і п’янства, і блуду, від того ж бо душа погибає і тіло… Що вмієте хорошого – не забувайте, а чого не вмієте, тому навчайтесь», - ці строчки з «Повчання дітям» Володимира Мономаха лунали зі сцени. А супроводжувалось відкриття фестивалю потужними залпами козацьких гармат.

Позитиви та недоліки

Рухаючись стадіоном, помічаю, що в костюмах людей не багато. Жителі міста прийшли у сучасному одязі, тож немає тієї атмосфери, яка буває, скажімо, на фестивалі «Коровель», де більшість присутніх приходить у стилізованих костюмах. Зустрівши двох хлопців у костюмах русичів, розпитую про враження від фестивалю.

«Хороша організація. Із позитивних моментів варто відмітити вдале розташування табору, у якому живуть учасники: і відособлено від туристів, ніхто не заважає, і вода близько, завжди можна скупатися, - говорить В’ячеслав, представник клубу історичної реконструкції «Глибинний страж» з Києва, - Але є негативний момент. Ми думали, що тут буде більше людей у костюмах. Назва «Київська Русь» передбачає, що будуть знаки певного періоду. А тут все намішано: і козаки, і вишиванки, і оркестр, що грає музику, абсолютно не прив’язану ні до Київської Русі ні до козацьких часів».

І справді, оркестр грає класичну музику, що аж ніяк не асоціюється з древнім періодом історії. Лише коли почалося офіційне відкриття репертуар дещо змінився. Виступи етно-рок-гуртів, ансамблю «Сіверські клейноди», арт-шоу «Бойовий гопак», школи верхової їзди зі Славутича були справді яскравими і видовищними.

Але особисто лишилось враження, що в організаторів ще немає чіткої концепції фестивалю, або ж назва не відповідає реальному дійству.

Любеч справді заслуговує на те, щоб у ньому проводили фестиваль такого рівня. Бо він нагадає про славну історію Київської Русі, козацтва, і розкаже, яке місце належало Чернігово-Сіверській землі в історії нашої держави. Але назва тоді має охопити всю цю еклектику часів, продемонструвати історичну спадкоємність, а не презентувати один період. Або ж зосередитись на Київській Русі і всі заходи зробити на цю тему.

Фото: Віктор КОШМАЛ