Бразильський фестиваль по-Сосницьки

14 вересня, Сосниця, центр містечка. Рота «солдат» з кінофільму «Весілля в малинівці» неквапно проходить площею повз глядачів. За ними йде екскорт персонажів з інших кінофільмів.

Тут і герої Гоголівських «Вечорів на хуторі близь Диканьки», і партизани Великої Вітчизняної війни, селяни зі снопами пшениці в руках, цигани…

Яскраве дійство, схоже на Бразильський фестиваль з місцевим колоритом. Так святкували День визволення Сосниці від німецько-фашистських загарбників.

Селяни з усіх куточків району з’їхалися сюди на народні гуляння. Тут можна було перевтілитися у свого улюбленого героя, відпочити від робочих буднів і поїсти вареників та кулішу, разом з горілкою, щоб зігрітися, бо дуже вже холодно було надворі.

Історія старої гармошки

Такі заходи цікаві тим, що на них можна познайомитися з різними людьми і поговорити з ними про сучасне життя села. Наприклад, мій співрозмовник – Анатолій Хижняк із села Чернотич. Вусатий дядько в козацькій шинелі з гармошкою в руках.

Він розказав мені, що цій гармошці вже майже п’ятдесят років. Виготовлена у Тулі в 60-ті роки, вона дісталася йому у спадок від батька.

Зараз такий інструмент купити практично не можливо, бо в магазині їх не продають. Це – раритет, при чому в доброму стані, тому колись таку гармошку можна буде продати за великі гроші.

Сьогодні ж покупців на неї немає, тому Анатолій Хижняк зберігає її вдома. Інколи дістає, щоб пограти на весіллі чи ще якомусь святі. Правда, говорить, таке буває не часто: по-перше, за роботою люди світу білого не бачать, не так багато часу у них на пісні і танці. По-друге, сучасна молодь вже не сприймає гри на гармошці чи баяні. Є магнітофони, бари, де грає попса, де можна самовиразитися, прийшовши у нових джинсах. І навіщо ті інструменти? Вони лежать, запилені, на горищі чи в сараї після смерті дідусів, які на них грали.

Правда, сказав Анатолій Хижняк, у сусідньому селі Кудрівка люди мало не щодня виходять і влаштовують танці, бо люди там живуть веселі. Про своє ж село Анатолій розказав, що в ньому живе до тисячі мешканців, і що молодь, закінчивши школу, намагається звідти виїхати у місто, шукати перспектив.

Буржуйка, шинель і гіпсовий Ленін

Ще один співрозмовник – Віталій Лойченко, молодий хлопець із села Киріївка. Він працює у Києві, але часто приїздить додому, де у нього сім’я. У нього є хобі – збирати речі, що нагадують про війну. Кожного 9 травня він разом з друзями зі свого села, з Києва і з Броварів перевдягаються у військові костюми і розігрують сцени війни, навіть знімають аматорське кіно.

На День Сосниці односельці Віталія Лойченка відтворили сценку партизанських буднів перед великою публікою. Вони все продумали до дрібниць: тут були і дві печі-буржуйки, солдатський одяг, польовий умивальник, гармата і навіть гіпсовий бюст Леніна. Вони їли куліш і співали військових пісень довкола вогнища, а під березою сидів прив’язаний німецький офіцер.

Війна, в яку грають молоді Киріївці, для їх односельця Анатолія Волощука була реальністю. У 43-му, коли визволили Сосницький край від Німців, Анатолію було 4 роки, він пам’ятає ще танки і солдат з кулеметами на площі. Його батько не повернувся з війни, залишивши мати вдовою і п’ятеро дітей-сиріт. На День Сосниці Анатолій Волощук брав участь у святковому дійстві: він грав партизана.

Взагалі, свято видалося масовим, цікавим і колоритним. Воно показало, наскільки творчим є наші люди, не зважаючи на всі негаразди, які їх спіткають у житті.

Привітали жителів краю чиновники облдержадміністрації і народні депутати. А голова Чернігівського земляцтва в Києві, В.В.Ткаченко зробив музею О.Довженка цінний подарунок: він подарував живий голос О.Довженка, віднайдений в архівах, і програвач, за допомогою якого цей голос можна відтворити.