13 дівчаток виховує Тетяна Макарова з Чернігова

Нещодавно велика родина жительки Чернігова Тетяни Макарової поповнилася 9-літньою дівчинкою, взятою з Чернігівського притулку "Надія". Вона стала тринадцятою дитиною у родині.

Усього на вихованні у пані Тетяни 13 дівчат, 11 з яких - під опікою, а 2 оформлені в прийомну родину.

Історія ж виникнення цієї родини, названим батьком якої по праву можна вважати польського підданого, настоятеля римсько-католицького храму м. Чернігова Генріха Каминського, унікальна.

Почалася вона в 1994 році, коли Тетяна Макарова очолила місцеву римсько-католицьку громаду. Завдяки її листам із Польщі до Чернігова через деякий час приїхав о. Генріх - молодий, освічений, енергійний священик. З його прибуттям життя в громаді активізувалося й незабаром про благодійні справи католицької церкви по Чернігову пішла добра слава.

Зокрема, й про те, що церква організовує безкоштовний відпочинок дітей у Європі, годує малозабезпечених, надає їм гуманітарну допомогу. Саме там, на кухні для бідних, і знайшлися перші дві дівчинки, для яких пані Тетяна стала прийомною мамою.

Вони були дітьми її найближчих сусідів. Мама дівчинок випивала й незабаром померла. Діти 6-ти й 10-ти років залишилися з 78-літнім дідусем, що теж любив випити й не дуже турбувався про долю внучок. Після того, як він ледве не задушив старшу, шкільні вчителі забили тривогу.

Знаючи, що сироти підгодовуються в храмі, вони прийшли туди й стали радитися, як оформити дітей в інтернат. Тетяні Макаровій, що на той час мала вже дорослу доню (1973 р. н.) і жила сама, стало жаль сиріток. І тоді отець Генріх запропонував їй тимчасово забрати дівчинок, поки він не домовиться про зарахування їх у дитбудинок благодійної католицької організації "Каритас".

Але коли о. Генріх поїхав до свого єпископа, той запропонував йому самому зайнятися долею сестричок. Так Тетяна Макарова, що вже й звикла до дітей, зненацька в другий раз стала мамою. Було це в 2002 році. "Ніколи не думала й не мріяла, що життя моя так поверне", - відзначила вона, розповідаючи свою історію.

Коли було вирішено, що пані Тетяна буде брати й інших дітей, католицька церква виділила кошти на придбання в місті великого будинку та стала допомагати з його облаштуванням. Чутки про цей будинок швидко облетіли не тільки Чернігівщину, але й усю Україну, тому що третьою прийомною дитиною доброї жінки стала дівчинка з Вінницької області, за яку просила її бабуся. Потім пішли інші діти, яких пропонували служба по справах неповнолітніх, притулки, інтернати...

Сьогодні будинок пані Тетяни наповнений щасливим дитячим сміхом. Старшій дівчинці вже 20 років - вона вчиться в інституті, самій юній - 7 і вона ходить у музичну школу. Дітей, що мають труднощі в навчанні, відвідують репетитори, тому що мати всіх орієнтує на здобуття вищої освіти. "Я хочу, щоб мої діти вийшли в люди та не загубилися в цьому світі. А ще я хочу, щоб мої діти були найкращими", - говорить вона.

Про своїх дівчинок пані Тетяна може розповідати нескінченно. Зокрема, її безмежно радує, що сама молодшенька Оленка в теплій сімейній атмосфері стала... дитиною. Адже до 4-х років дівчинка змушена була жити дорослим життям - ходити на базар та просити для себе їжу. Коли її забирали з дитбудинку, вона була як маленьке звірятко, ні з ким не спілкувалася. Тепер же радісно біжить назустріч кожному гостеві.

Тривалий час, коли виплати на дітей були мізерними, а про прийомні родини ще й мова не йшла, Тетяна Макарова жила на свою мінімальну пенсію, що заробила, працюючи медсестрою в інфекційному відділенні лікарні. "Якби не допомога церкви - дітей би не змогли утримувати", - пані Тетяна. Зараз же, коли їй запропонували взяти двох дівчинок у родину, жінка має нарешті стаж і плату за свою роботу від держави - 35% від допомоги, що платиться на цих двох дітей.

Церква, звичайно, теж не обділяє родину увагою. Завдяки сприянню о. Генріха, доньки Тетяни Макарової відпочивали в Карпатах, Євпаторії, Польщі, Австрії й навіть на італійському острові Сицилія. Всі дівчинки - українки, але вже добре знають польську мову. Вони не люблять, коли про їх говорять і пишуть, що вони сироти. Тому що вважають, що в них є мама Таня й батько - отець Генріх.

Священика доньки пані Тетяни дуже люблять, називають татом і іноді записують як батька, коли оформляються в якісь гуртки. Саме через небажання дітей "світитися" у пресі як сиріт, авторові цих рядків не вдалося одержати фото цієї прекрасної родини.

Чому пані Тетяна виховує тільки дівчинок? Тому що, по-перше, хлопчиків, як зізнається, не знає. А по-друге, тому, що не попадалися сестрички із братиками. І коли береш одного хлопчика, то потрібно вже й другого, й третього.

Тетяна Макарова вважає себе щасливою мамою. І це щастя, говорить вона, дали їй прийомні діти.

"Я вийшла заміж дуже рано - в 16 років. У 17 вже народила дитину. Моя донька - дуже добра, вихована, смирна й для мене - найдорожча людина. Але в дитинстві вона мені не давала стільки радості, як ці діти.

Правду говорять, що все приходить із віком: терпіння, розуміння, що таке дитина, для чого вона... Я ніколи не сказала дитині, що я її не люблю або не буду любити, бо вона така погана. Я говорю: "Як же це так?! Я тебе ТАК люблю, а ти себе так поводиш. І це діє набагато краще", - посміхається жінка з великим материнським серцем.