130 років від дня народження Петлюри відзначать у Чернігові

20 травня о 16.00 в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику імені Коцюбинського відбудеться урочистий вечір з нагоди 130-х роковин від дня народження видатного українського громадсько-політичного діяча Симона Петлюри.

Організатором заходу виступила Чернігівська обласна організація УНП.

Учасниками зборів будуть історики, політики, громадські діячі, журналісти та інші. Темою для обговорення стане діяльність Симона Петлюри під час українських національно-визвольних змагань 20-х років минулого століття.

Біографічна довідка:

ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (10(23).5.1879 - 25.5.1926) - визначний український громадсько-політичний, і державний діяч, публіцист. Народився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси, у 1895-1901 навчався в Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційних націоналістичних настроїв. З 1900 - член Революційної української партії. У роки Першої світової війни 1914-18 - працівник Союзу земств і міст, голова Українського військового комітету Західного фронту у Мінську. Петлюра був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції. З березня 1917 - член Української Центральної Ради, з травня - голова Українського військового генерального комітету, з червня - генеральний секретар військових справ (у грудні 1917 Петлюра, не погоджуючись із соціалістичною орієнтацією глави уряду В. Винниченка, пішов у відставку). У січні-лютому 1918 сформував Гайдамацький кіш Слобідської України і брав активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. За Гетьманату очолював Київське губернське земство і Всеукраїнський союз земств, організував упорядкування могили Т. Шевченка і Чернечої гори у Каневі. У листопаді 1918 - обраний до складу Директорії УНР. З листопада 1918 - Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР. На чолі об'єднаних українських збройних сил 30.8.1919 здобув Київ. 5.12.1919 виїхав у Варшаву для організації військово-політичного союзу з Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативи українські і польські уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. З Листопада 1920 р. - керував роботою  уряду УНР у вигнанні в Польщі (Тарнові, Ченстохові, Варшаві). 31.12.1923 виїхав до Австрії, а згодом - до Угорщини, Швейцарії. У жовтні 1924 оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Підступно вбитий більшовицьким агентом С. Шварцбартом 25.5.1926 Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.