З іменинами, Прилуцький краю!

Вісімдесят шостий вересень вписує ще одну, помітну сторінку у літопис прилуцького краю, благословенної землі над тихим Удаєм, якій, мабуть, самим Богом велено славитися своїми щедротами і людьми далеко за її межами.

Маємо ж бо для цього все: славну трудову і бойову історію міста, найкращі в області чорноземи, багаті на корисні копалини надра, потужний економічний потенціал і найголовніше – прекрасних працьовитих людей у місті й районі.

У 70-80-ті роки минулого століття Прилуцький район досяг найбільшого розквіту, був незаперечним лідером на Чернігівщині і в Україні у питаннях сільськогосподарського виробництва та соціального розвитку села.

Золотими літерами вписані в історію та назавжди залишаться у вдячній пам’яті нащадків імена керівників району Олександра Панаска, Миколи Кузьменка, Героїв Соціалістичної Праці Ганни Довженко, Івана Лободи, Лідії Ромець, Михайла Горбача, Ганни Гринько, Марії Чужби (а всього прилуцька земля зростила десять Героїв Праці), повних кавалерів Ордена Трудової Слави Ніни Андрущенко та Ганни Шкуренко, орденоносців – ланкового буряководів Бориса Федчуна, механізатора Олександра Рака, керівників передових сільгосппідприємств Василя Коваленка, Миколи Шайдура, Василя Онищенка, Миколи Бурячека, Григорія Павловського та  інших. Багатьох із них, на жаль, уже немає серед нас, але їх добрі справи продовжує нинішнє покоління сільських трударів.

І хоч недолугі реформи 90-х спричинили кризу в аграрній сфері, призвели до тимчасового занепаду сільгоспвиробництва, на сьогодні та гірка сторінка в історії району відійшла у небуття. Завдяки зусиллям районної влади і господарюючих суб’єктів (ТОВ “Крок-УкрЗалізБуд”, “Агрікор”, “Цукровик”, “Прилуцький хлібодар”, “Богданівське”, “Нафком-Агро”, “Птахофабрика “Прилуцька”, “Еверест”, “Ресурс-Агро” та інших) уся наявна рілля засівається  і віддячує високими урожаями, відроджується тваринництво, люди отримують гідну заробітну плату.

Незважаючи на світову економічну кризу, на Прилуччині робиться нині усе для того, щоб не тільки зберегти добрі тенденції у соціально-економічному розвитку, а й примножити здобуте. Селяни доводять до ладу поля (до речі, цьогорічна урожайність, попри небувалу посуху, не нижча то-рішньої), закладають підвалини майбутнього ужинку. Впроваджуються інвестиційні та інноваційні проекти на підприємствах агропромислового сектора і промисловості. Прокладаються газопроводи, водогони.

Розбудовується, хорошіє і місто над Удаєм.

Приділяється увага розвитку медицини, освіти, культури, туризму, духовному відродженню краю. У місті і районі оточені турботою ветерани, інваліди, багатодітні та малозабезпечені родини, школярі, діти – наше майбутнє і наша надія.

За час  існування були в нашій історії трагічні і щасливі, радісні і гіркі, веселі і печальні сторінки, негаразди і успіхи, спади і підйоми. Та як би не було, місцевий люд, маючи міцне козацьке коріння, з терпінням і наполегливістю знаходив у собі сили все пережити і заладити заради миру, злагоди і добра.

Який же буде день сьогоднішній і завтрашній, залежить передусім від нас, сучасників, нинішніх творців історії краю. Маємо так любити своє місто, свою рідну прилуцьку землю і вболівати за неї конкретними справами, щоб нашим нащадкам було не соромно за нас. Щоб і завтра, і в перспективі усім нам, нашим дітям, онукам і правнукам у спільному домі почуватися затишно, заможно і щасливо.

З іменинами ж, Прилуцький краю! Зі святом, земляки!