Чи всі жінки й чоловіки повинні ставати батьками?

Про планування вагітності нині чули всі. Але не у всіх виникало бажання розібратися в цьому питанні.

Тому досі вважається: раз молодята побралися, значить, скоро на світ має з’явитися нащадок. Якщо не народжується – у молодих щось не так зі здоров’ям, а інші варіанти й на думку не спадають. А чи замислювався хто, що жінка має право планувати своє життя так, щоб вагітність … не настала ніколи?

Тих, кого вельми обурює така постановка питання, і хто вважає, що саме діти роблять жінку повноцінною і щасливою, трохи заспокою: таке саме право має і чоловік. Чому так думаю? А хіба вам ніколи не зустрічалися люди, яких нещасливими зробило саме материнство чи батьківство? Та скільки завгодно! А ще частіше бачимо дітей, нещасних від того, що народжені у безвідповідальних батьків. Не кажучи про залежних від алкоголю чи наркотиків, які нині стали чи не найбільшою проблемою нашого суспільства. Нещасними бувають і діти тих жінок і чоловіків, для яких сенс життя у роботі, творчості, науці, політиці, хто прагне жити "для себе". Це поглинає їх повністю, не лишаючи часу та емоцій для дитини (як випадковості або помилки у розрахунку "безпечних днів"). Але ми чомусь ніяк не спроможемося відкинути старі уявлення і поміркувати про життя з позиції сьогоднішнього дня.

– Мені 27, – говорить Юля, донька моєї приятельки. – Рік тому вийшла заміж, але дитину поки не народжую. По-перше, не впевнена, що мій чоловік хоче змінити звичний спосіб життя заради виховання маляти. По-друге, сама не готова покинути роботу, адже ми не маємо власного житла, а живемо з його батьками. По-третє, "підкидати" малечу бабусям-дідусям не збираюся, бо сама росла у родичів: мама з батьком усе життя заробляли на хату, будували, стомлювалися, їм ніколи було займатися мною і братом. До речі, він старший на два роки, одружений, працює, порядний чоловік, а дитину теж поки не народив...

Ви скажете: "Сучасна молодь балувана, їй усе на блюдечку подавай. А ми як жили? І під час війни діти народжувалися, а сьогодні бояться звичайних побутових незручностей. А хто ж на старість подасть їм склянку води?" Але чи всі хворі, самотні, забуті, покинуті батьки й матері отримують ту саму склянку саме від своїх чад? Далеко не всі. Значить, у цього споконвічного правила є винятки, і чим далі живемо – тим їх більше. Значить, не такої якості, як треба, нині виростають наші діти? І це очевидно. Спеціалісти, педагоги й психологи, виводять тут пряму залежність: скільки чого вклали в дитину батьки – стільки того й отримали.

Таких відповідальних, як Юля, погодьтеся, у нас небагато. Більшість усе-таки до народження дітей ставиться абияк, мовляв, якось виросте. А тим часом незапланованих, неочікуваних, народжених "для годиться", "так сталося" або "якось буде", а тепер іще й тому, що "за це гроші платять" – щонайменше відсотків 50. Але до цього ми ставимося нормально, а тих "розумників", хто свідомо відмовляється від материнства-батьківства (не йдеться про аборт) – категорично засуджуємо.

Картина, коли роздратована, незадоволена, похапцем покурюючи і лаючись, молода мама тягне за собою (в прямому сенсі) дитя – не рідкість, а норма. Яке ставлення до себе відчуває ця знервована, вередлива, плаксива маленька людина? А як живеться тим, чиї батьки заради грошей від держави мало не щороку народжують їм братиків і сестричок, примножуючи не радість, а біль?

Вважається, що будь-яка жінка (схильна до алкоголю, наркотиків і навіть хвора на СНІД) має право народити дитину. Це, ніби, гуманно. Можливо. Але – безвідповідально і не гуманно по відношенню до безневинного немовляти. Адже всі дорослі з досвіду наперед знають: навряд щоб цю дитину чекала хороша доля.

Куди живе наше суспільство? Кого виховує і на що витрачає кошти? Напевно, тільки ледачий не замислювався над цими питаннями, але відповідей поки не видно.

І не буде, доки держава не дасть чіткі сигнали суспільству про те, що вона зацікавлена у здоровій нації, а не навпаки. Нині всі розуміють інше: можна змалку курити, пити, вживати різну гидоту, поводитися не по-людськи і нічого тобі за це не буде. Хіба виплатять соціальну допомогу на підтримку нещасних дітей…

За інформацією служби у справах дітей Чернігівської райдержадміністрації, на 1 грудня 2010 року в районі проживало 9159 дітей. Із них дітей-сиріт – 25, позбавлених батьківського піклування – 128, під опікою – 93, у прийомних сім’ях – 14, у закладах інтернатного типу – 41, у 59 неблагополучних родинах – 104, у черзі на усиновлення – 49.

14 січня цього року Президент України Віктор Янукович зустрівся з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини Ніною Карпачовою для обговорення дотримання прав людини в Україні та заходів, пов’язаних із 20-річчям ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, що відбудеться у лютому. Зокрема, Президент висловився проти зловживань правом на арешти неповнолітніх та ймовірну широку дитячу амністію, говорив і про те, як захистити знедолених дітей, що перебувають за гратами.

З 17 січня по 4 лютого цього року в Женеві проходила сесія Комітету ООН із захисту прав дитини. Представники України також доповідатимуть про законодавчі й адміністративні заходи, спрямовані, зокрема, проти торгівлі дітьми, дитячої порнографії та проституції.

За даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, щодня в Україні народжується 1300 дітей, а позбавляється батьківського піклування 50. Щодня наші громадяни усиновлюють 7 дітей; іноземці – 5; влаштовуються у прийомні родини, дитбудинки сімейного типу – 8; під опіку й піклування – 40 (у тій чи іншій формі родину знаходять 60 дітей). На думку дітей, їхні права найчастіше порушуються рідними й близькими (40 %), у медичних закладах (23 %), освітніх і культурних (22 %), ущемляється право на відпочинок (29 %), право на власну думку і свободу висловлювань (50 %).