Останнє оновлення: 12:33 четвер, 3 грудня
Спадщина
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Ніна Симоненко: «Природа у нас – краще в світі не знайдеш». ФОТО
Ніна Симоненко: «Природа у нас – краще в світі не знайдеш». ФОТО

Ніна Симоненко: «Природа у нас – краще в світі не знайдеш». ФОТО

У невеличкому селі Мезин Коропського району (чи, як ще кажуть – Мізин) наші предки жили ще 20 тисяч років тому. Точніше, на місці сучасного села.

А місця тамтешні, як сказав би типовий цар з одного відомого фільму – «Красота-то какая! Лепота!» Недарма їх люди облюбували ще за часів «волохатих слонів» – мамонтів.

Дізнатися про це допоміг випадок. На одному мезинському подвір'ї далекого 1907 року знайшли великі кістки. Новина зацікавила археологів і... На початку вересня 2008 року в Мезині гучно відзначали сторіччя відкриття палеолітичної стоянки – поселення давніх людей. Упродовж цієї сотні років археологи неодноразово знаходили житла діаметром близько семи метрів.

У 2006 році тодішній Президент України, великий любитель старовини, видав Указ «Про створення Мезинського національного природного парку». Край дійсно неначе просякнутий духом давнини. Стоячи на кручі над Десною, забуваєш про цивілізовану метушню. На зелених луках навряд чи почуєш музику і лемент відпочивальників. Навіть деякі оператори мобільного звязку «потурбувалися» про наш спокій на землях своїх далеких предків.

Речі пращурів можна побачити у Мезинському народному археологічному науково-дослідному музеї. Щодо нього є дві новини. Погана: музей не працює. Гарна: він закритий через ремонт. Дах частково вже замінений. Довелося повертатися до Свердловки. Там, в адміністративному приміщенні Мезинського національного природного парку, розташований філіал музею.

Про сучасне життя-буття національного парку розповіла його директор – Ніна Василівна Симоненко:

– Так, музей ремонтуємо. «Виплакали» гроші. Міністерство екології цього року виділило кошти. У 2008 році ми святкували сторіччя відкриття Мезинської стоянки. Був у нас заступник міністра на святкуванні. Побачили, що вже і дах протікав. Все ж таки музею більше 40 років. А будівля – ще XVII сторіччя.

– Будинок же ремонтували три роки тому, до сторіччя відкриття стоянки?

– У серпні 2008 року рішенням Коропської районної ради за нашим клопотанням музей передано з комунальної власності, від районного відділу культури, до Мезинського національного природного парку. Гадаю, депутати не помилилися. Тоді, щойно ми отримали музей, а це сталося за якихось півтора місяці до святкування, розпочалися роботи. У нас штат – 75 осіб. І практично увесь колектив працював над музеєм. Всередині замінили вітрини експозиції, відремонтували підлогу. З даху зняли товстелезний шар листя від навколишніх дерев. І паркан новий встановили, і скляний купол над розкопом. Також прибрали хащі навколо музею і впорядкували територію. За підтримку маємо подякувати ТОВ «Авангард» і його керівнику Олександру Григоровичу Боровику. Я розумію відділ культури райдержадміністрації – у них не ті сили, щоб виконати такі роботи.

– Отже, після святкування про музей не забули?

– Ні-ні. Є підтримка міністерства екології у напрямках збереження історичних та екологічних цінностей. До речі, також цього року, до пятиріччя створення парку, яке відзначається 10 лютого, в експозиції в Свердловці створена діорама первісної стоянки.

– Стоянок було знайдено декілька, а мезинська – найпершою. Первісні люди оселялися на перетині води, лісу й землі. Такі три умови для стоянки, – пояснила екскурсовод Людмила Мала. – Три роки проводяться розкопки у селі Оболоння. Там знайдена друга стоянка, за своєю значимістю майже рівноцінна мезинській.

Серед експонатів філіалу музею у Свердловці, де тривала бесіда, є плетена пастка для риби. Ні, їй не 20 тисяч років, а лише два. Однак пристрій свідчить: технологія лову риби, якій сотні, а то й тисячі років, актуальна і в третьому тисячолітті. Він був знайдений на деснянських луках інспекторами під час рейду і переданий до музею як витвір декоративно-ужиткового мистецтва.

– У чому полягає робота парку?

– Наше завдання – збереження природи. І, разом з тим, розвиток туризму. У нас є два природоохоронні дослідні відділення. З понад 8 тисяч гектарів, переданих нам у користування, а це переважно ліси, на кожне відділення припадає близько 4200 гектарів. У кожному працюють по десять інспекторів – займаються і охороною лісу, і спостереженнями, ведуть відповідні щоденники. Робота відділу науки, екоосвіти та рекреації, відповідно, наукова і просвітницька. В сусідніх школах проводимо екологічні гуртки, та й з усіма школами району співпрацюємо.

– Що може зацікавити туристів у парку, окрім природи краю і музеїв?

– Ми пропонуємо екскурсії спеціально розробленими екологічними стежками й туристичними маршрутами. У складі парку – кілька ландшафтних заказників. Можна відвідати озеро Хотинь поблизу села Радичів, джерело «Забілина криниця» поблизу села Сміле, у селі Рихли знаходяться «Цар-дуб», «Печеристий дуб», старовинна ялинова алея, у селі Вишеньки – палац фельдмаршала Румянцева-Задунайського. Цього року нам виділені два катери, розраховані на десять осіб. Можемо проводити екскурсії по Десні, є маршрут від села Вишеньки до Новгород-Сіверського. На жаль, дещо запізно вони до нас дійшли – наприкінці серпня.

– Де туристи можуть переночувати?

– У відділенні в Радичеві є кімнати, там вода, газ. Можна переночувати, організувати відпочинок. Аналогічно укомплектовуємо також природоохоронне відділення у Городищі. Це будівля колишньої школи. Ми її придбали ще у 2007 році і відремонтували. Міністерство сприяє нам у розвитку туризму. Тут наче… Богом велено, щоб до цієї природи їхали люди.

– Ще б дороги відремонтувати, щоб їхали.

– Так, дороги ремонтувати потрібно.

– Які плани?

– Плануємо ще чотири будиночки відремонтувати і наступного року ввести в експлуатацію. Теж для туристів.

– Як то кажуть – «зелений туризм»?

– Так. А щодо наукової діяльності, то будемо продовжувати роботу і співпрацю з інститутами ботаніки, зоології НАН України, з Чернігівським національним педагогічним університетом. Щороку, як звіт про наукову роботу, видаємо «Літопис природи».

– І щороку товстіший, – додала Людмила Мала.

Мезинський парк для туристів, навіть з обласного центру, справді начебто не близько. Втім, того ж дня до Свердлівки завітали двоє хлопців з Чернігова. Вони прибули… велосипедами, навантажені рюкзаками і наметами. Як то кажуть, хто бажає – шукає можливість.

Довідка
НПП «Мезинський» створений згідно з Указом Президента України від 10.02.06 № 122/2006. Його мета – збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення в регіоні. Розташований у Коропському районі Чернігівської області. Загальна площа – 31 тисяча гектарів.
Мезинський народний археологічний науково-дослідний музей створив у 1965 році на голому ентузіазмі, без будь-якої матеріальної підтримки з боку держави Василь Єлисейович Куриленко. Він же – його незмінний директор упродовж 43 років.

Коментарі (1)

Андрей | 2011-09-28 20:15

Откровенно говоря, фотографии абсолютно неубедительны.
Да - природа. Но точно такая природа и в 3 км от Чернигова.
И в 20-и.
Большая просьба (т.к. мне действительно интересно) знающим людям написать - там действительно есть где переночевать и сколько это стоит (данный вопрос раскрыт не полностью) и есть ли на что НЕОБЫЧНОЕ посмотреть?
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  Чернігівський рибоохоронний патруль знищив понад 3 км сіток

SVOBODA.FM