За що ми її любимо? ФОТОрепортаж

Два тижні тому ми переймалися тим, що наша зима – несправжня. Ні снігу, ні морозу. Заочно ми її любили – сніжну, морозну. Ну щоб не більше – 6 градусів. Щоб і вівці були ситі і вовки цілі. А може і навпаки?

А сьогодні, коли йдемо по морозу, то не сніг рипить у нас під ногами. То наші зубаті щелепи скриплять від злості на зиму, що загралася морозами.

А може спробувати собі поставити кілька запитань: за що я люблю зиму?
Можливо, за те, що ваша внучка не піде до школи, і ви нарешті прочитаєте їй улюблену книгу свого дитинства?
Чи за те, що тепер я нарешті піду з татком на зимову риболовлю і освіжу морозом свої хутряні унти, щоб міль не з’їла ?
Чи нарешті зважуся вилити на себе відро води у саду?
А мо’ за те, що нарешті можна радіти сонцю, соковито-синьому небу і  ангельським хмарам?

Даша КОТОВСЬКА