Червоні проти червоних

У Полтавській губернії, у 1920-х роках органи ДПУ (Государственного политического управления) фіксують новий вид опору радянській владі – так званий «червоний або радянський бандитизм».

З коханкою до Одеси

Центральний комітет КП(б)У визнав, що цей вид повстанського руху «виник передовсім на ґрунті тяжкого економічного стану частини незаможного селянства.

Мова про тих, хто до НЕПу брав активну участь у проведенні політики Радянської влади і комуністичної партії по розкуркуленню села, у боротьбі з бандитизмом і контрреволюцією і в іншій революційній роботі на селі.

Тоді ця частина селянства знаходилась в порівняно кращих матеріальних умовах.

Тепер же, коли взагалі все селянство, внаслідок розмикання «ножиць» (Із середини 20-х років внаслідок того, що держава була монополістом у закупівлі селянського хліба, а отже, могла визначати рівень заготівельних цін, виникли так звані «ножиці цін» — ціни на промислову продукцію були значно вищими, ніж на сільськогосподарську – В. М.), переживає важкі часи, ці бідняки опинились в найгірших умовах, ніж інші. Іншою причиною (і причому більш важливою) у розвитку «радянського бандитизму» є зловживання окремих представників сільських і районних властей на місцях, коли часто зводячи особисті рахунки, незаконно переслідують селянина – бідняка і стягують з нього незаконні податки. Зареєстровано випадки, коли міліція стягувала на базарах, крім встановлених податків, певну суму грошей з возу, причому траплялися випадки, коли за невиплату грошей з селян знімали чоботи».

Соціальне і майнове розшарування, яке з’явилося з впровадженням «нової економічної політики», викликало нову хвилю протесту сільської бідноти. За час, коли більшовики надавали певні пільги незаможним селянам в 1919 – 1920-х роках з метою розшарування села і поборювання своїх ворогів – такі як змога не платити продовольчу розкладку, не виконувати різні повинності та інше, вони не стали і часто не могли стати багатшими. Їх зневажали земляки і називали «жидівськими прислужниками».

Всіма результатами завоювання України і братовбивчої війни скористалися «представители северных губерний» і «богообраного народу». В 1922 році в Полтаві, у ті часи частина сучасної Чернігівської області – Прилуччина належала до Полтавської губернії, вибухнув скандал пов'язаний з колишнім секретарем Полтавського губернського комітету КП(б)У і головою губернського виконавчого комітету Яків Дворніс. Після двох років хазяйнування в губернії його переводять до Одеси. На нове місце роботи цей полум’яний борець за права трудового народу прихопив із собою кілька вагонів завантажених хутрами, картинами, золотом, дорогоцінним камінням, антикваріатом… і молоду коханку. Ображена благовірна підняла галас та колеги по партії все спускають на гальмах. Дослідники вважають, що давно існував канал з контрабанди за кордон награбованих дорогоцінностей і «товариш Дворніс» мав його очолювати і контролювати. І це в той час коли пів - України конає з голоду, коли на залізничній станції Полтава лежать сотні тіл померлих людей.

Бойові будні

З середини 1921 року бідняки теж були змушені платити продовольчий та інші податки, нести повинності перед більшовицької владою, що вело їх до жебрацького стану. Селяни – бідняки, які не бачили виходу з важкого економічного становища, виступали з антинепівськими гаслами (наприклад «Геть неп і ради буржуїв!»), самовільно відбирали в заможніших селян тяглову худобу, вчиняли терористичні акти проти партійних і радянських працівників. Почастішали такі випадки коли мобілізовані до Червоної армії хлопці з бідняцьких родин, намагалися потрапити в кінноту. А там захопивши зброю і коней – тікали «гайда» до лісів та ярів.

Так на початку осені 1921 року командир ескадрону кавалерійського полку Вороник, що дислокувався в м. Прилуках, втік разом із 6-а червоноармійцями свого ескадрону і організував загін кількістю 10 чоловік. 9 вересня 1921 року тепер уже отаман Вороник із своїм загоном прибули до села Маціївки, де під виглядом агентів по збиранню продовольчого податку, почали проводити обшуки по хатах. 25 жовтня 1921 року ця банда напала на села Тернівщину Прилуцького повіту, де забрали багато майна і худоби. У другій половині 1923 року на території Прилуцької округи діяв загін отамана Колесника – бувшого голови волосного комітету незаможних селян з Лохвицького району, який складався з 8-ми чоловік озброєних гвинтівками, револьверами і гранатами. Склад загону: селяни ( один – з голодуючої губернії) і колишні радянські працівники. В ніч на 9 грудня 1923 року вони здійснили напади на села Дігтярі, де розграбували ткацьку майстерню і на Іванківці, де пограбували закупівельну контору Махортресту. Для їх розшуку та ліквідації того ж дня з Прилук був направлений кінний загін міліції кількістю 10 шабель з агентурою для секретної роботи на чолі з начальником Прилуцької округової міліції Половком.

В ніч на 12 грудня 1923 року загін отамана Колесника у селі Брагінці роззброїв 2-х комсомольців, забравши в них 2-і гвинтівки та 1-н револьвер.

Своєрідним ідейним речником «червоного бандитизму» був Федір Матюха, який на чолі загону в 12 чоловік, серед яких були і комуністи, діяв на території Лубенського округу. Цей отаман – колишній червоний партизан пройшов сувору школу братовбивчої війни, фанатично вірив в настання ери добра і справедливості, а в реальній більшовицькій дійсності зіткнувся з віроломством радянської влади і нестерпним становищем українського селянства. Його загін розповсюджував серед населення відозви такого змісту: »Невже ти не бачиш, що навколо тебе діється? Невже ти не бажаєш чути власного стогону?». У цих відозвах мотивувалося знищення радянської влади в Україні. При ліквідації загону Матюхи загинули секретар Ковалівського райкому КП(б)У Дерій і уповноважений ГПУ Живодер.

Трофеєм чекістів став список з 201 господарств заможних селян та «закуркулених» комуністів, які підлягали спаленню. З них 18 вже спалили.

Аналізуючи соціальну базу «червоного бандитизму», керівництво ГПУ зробило висновок, що основна маса бандитів – бідні селяни, яких штовхала на злочини і протистояння з державою матеріальна скрута. Другу частину складали звичайні рецидивісти, що обрали бандитизм способом свого життя. Третю частину складала сільська молодь, «деморалізована махновщиною і григорєвщиною».

Оперативні дані ГПУ за 1923 рік:

«Оперативно – разведывательная сводка №17 о движении бандитизма на Украине к 12 часам 14 февраля 1923 года. Золотоношский район. В городе Золотоноше Особо – маневренной группой Полгуботдела ГПУ 30. 01. был разоружен отряд Золотоношского Уездвоенсовещания (по борьбе с бандитизмом под командой БЕЛОГО, обвиняющийся в бандитизме. Арестовано 27 человек из отряда. Комотряда Белый при сопротивлении убит. Взято 23 винтовки, 2 обреза, 7 револьверов, 270 патронов и одна лошадь с седлом. Того же числа была арестована еще часть отряда Белого, численностью 16 человек – взято 9 винтовок, 35 патронов и 1 бомба. В ночь на 01. 02. при проведении операции по остаткам отряда Белого в с. Еремеевке убит помкомотряда Белого – Цекало Иван, пытавшийся обезоружить, сопровождавших бандитов, конвоиров. 02. 02. в означенном селе еще арестовано 9 человек из отряда Белого, взято 10 винтовок, 2 револьвера, 140 патронов и 4 седла.

Оперативно – разведыватеьная сводка № 31 о движении бандитизма на Украине к 12 часам 18 марта 1923 года. По донесению Полгуботдела ГПУ и милиции за январь, февраль и часть марта на территории Полтавской губернии изьято оружия: винтовок – 352, винтпатронов – 1140, охоторужей – 3, револьверов – 44, бомб – 10, сабель – 24.

Оперативно – разведывательная сводка о движении бандитизма на Украине к 12 часам 4 июня 1923 года. Новгород – Северский округ. 20. 05. около 5 часов вечера около с. Разлет ограблен бандой неустановленной численности пароход «Вера», идущий из Новгород – Северского в г. Чернигов. Во время ограбления убит один сотрудник Губвоенкомата и ранен один гражданин. Банда скрылась в неизвестном направлении.

Оперативно – информационная сводка Полтавской губмилиции и уголовного розыска с 16 ноября по 23 ноября 1923 года. Прилукский округ. В ночь на 15 сего ноября в с. Левках Мало - Девицкого района, что 18 верст северо – западнее Прилук неизвестными бандитами выстрелом из винтовки в окно убит сотрудник ГПУ тов. Лебедев. Расследование производится.

Оперативно – информационная сводка Полтавской губмилиции и уголовного розыска с 1 по 6 сего декабря 1923 года. Прилукский округ. В ночь на 4 сего декабря в с. Иваницы, что в 25 верст северо – восточнее Прилук, невыясненными злоумышленниками убит старший милиционер комрезерва - Кальченко. Начокрмилиции совместно с ГПУ арестовано 3 подозреваемых человек».