.JPG)
Мандрівник Олександр Волощук написав книгу про новомученика за віру Христову (відео)
Відомий чернігівський мандрівник Олександр Волощук повернувся з подорожі Кабардино-Балкарією, яку повністю присвятив написанню книги про новомученика за віру Христову, ієрея Свято-Георгієвського храму балкарського міста Тирниауз.
Слуга Господа був жорстоко вбитий у цьому храмі місцевим ваххабітом. Ієрей Ігор Розін прийняв від його руки мученицьку смерть за Віру, не чинивши жодного опору.
Ідея написати книгу виникла під час попередньої кавказької подорожі Олександра Волощука після сходження на Ельбрус і спілкування з настоятелем тирниаузького Свято-Георгіївського храму ієромонахом Ігорем Васильєвим.
На написання книги у Олександра Волощука пішло три місяці. Взимку він інтенсивно вивчав матеріали і писав, а у березні – редагував написане.
Ієрей Ігор Розін, про якого написав чернігівський мандрівник, виріс у атеїстичній родині, працював у місцевому підрозділі МНС рятівником, і свідомо хрестився вже у 36 років. Щоб стати рятівником не лише тілесним, а і духовним. Мученицьку смерть від руки ваххабіта він прийняв у своєму храмі у віці 44 роки.
Аби відчути атмосферу, у якій працював чернігівський мандрівник і місцевий колорит, варто сказати кілька слів про балкарське місто Тирниауз.
З балкарської назву міста можна перекласти як «Ущелина вітрів». Проживає в ньому не більше 25% російськомовних. За словами Олександра Волощука, хрещених тут дуже багато, але віруючих мало. Балкарці дуже гостинні, тільки сусідів кабардинців вони не люблять. Оскільки балкарці пережили депортацію, їм притаманний синдром скривдженого народу. Може саме тому на відповідальних посадах в органах місцевого самоврядування немає жодного росіянина. Містоутворюючим підприємством колись був молібденовий комбінат, але і той закрився. Після першої чеченської війни на Кавказі з’явилися ваххабіти і багато хто з місцевих за відсутності роботи став на «кривий шлях».
- Тобі дають гроші на машину, на будинок. Але ж їх треба відробляти. То й кажуть «На тобі гранату, іди й кинь у відділок міліції», - розповідає Олександр.
Мандрівник розповідає, що під час написання книги дуже любив гуляти у горах. Під час таких прогулянок його кілька разів затримували і перевіряли у місцевому ФСБ. Але перебування під опікою православного монастиря все пояснювало, тому жодних проблем чи непорозумінь не виникало.
Олександр розповів, що в Нальчику йому вдалося знайти могилу засновниці вольфрамово-молібденового комбінату Віри Фльорової. Ця жінка відкрила молібденове родовище, за що її вважають засновницею міста. У віці 23 роки (1936-й рік) вона зірвалася зі скелі і трагічно загинула. Завдяки пошуковим зусиллям Олександра Волощука жителі Тирниаузу наступного року урочисто відзначать 100-річчя від Дня народження Віри Фльорової.
Варто додати, що комбінат у найкращі свої часи наповнював місцевий бюджет на третину. Місцеві жителі знали про унікальний метал, але вважали його «свинцем, що не плавиться на сковорідці». За це його називали «дурним свинцем».
Власне, Олександр розказав ще багато цікавого і про свою подорож, і про настоятеля храму Ігоря Васильєва:
На зворотньому шляху Олександр Волощук побував у Новочеркаську і навіть поспілкувався з козаками-радикалами, що ставлять собі майже нереальну мету – відродження незалежної козацької республіки.
Про плани
У планах мандрівника і письменника Олександра Волощука – опрацювання і перевидання вже виданих книжок. Власним коштом Олександр збирається видати свій «Кавказький щоденник» і роман «44 дні», який редагує спільно з головою чернігівської «Просвіти» Василем Чепурним.
Окрема тема – написання книжок про чернігівський футбол. Відповідні пропозиції Олександру вже надійшли.
Найприємніше у найближчих планах мандрівника – відкриття авторської фотовиставки у Чернігівському художньому музеї.
З 24-го квітня кожен чернігівець зможе доторкнутися до тих місць в світі, де вже побував Олександр. Мандрівник любить статистику і записав на свій рахунок вже 165 600 кілометрів:
- Я – щаслива людина. Подорожую, пишу книжки, займаюся улюбленою справою. Я знаю світ не з телевізора, а він насправді значно цікавіший.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 12585 |
Фотоновини
Коментарі (19)
Олена | 2012-04-17 20:27
Ну, атеїст ви, то що з того? Чого з цим носитися, як ...з торбою?...
Operator. | 2012-04-17 12:35
У мене своя голова на плечах у наявності.
Андрію, я тобі замість вчень апостолів один випадок розкажу. Іду якось я до школи, класі так у п'ятому. Попереду - двоє дещо старших хлопців. Тут раз - чорний кіт дорогу перебігає. Ті двоє зупиняються і стоять, неначе барани перед новими воротами. А я, подумавши власною головою, пішов далі. Того і вам бажаю: думати своєю головою і йти далі.
Андрій | 2012-04-16 15:45
Ти часто звертаєшся?
Звідки така обізнаність як спілкуватися з Богом?
Вчення апостолів для тебе не авторитетні. Ти настільки високодуховнадуховна людина, що можешь повчати духовному життю інших? Отче наш - для тебе це "кимось затверджена" молитва?
Ти мабуть неземне створіння.
Operator. | 2012-04-13 12:12
"Отче наш... и не введи нас во искушение,..."
А что, разве Бог может вводить во искушение?
Хочеш звернутися - бери й звертайся без затверджених кимось текстів і без спецбудівель з хрестами й без ідеологічного навантаження. Хоч у лісі, хоч у клуні. Будь-якими словами або без них.
А.Науменко | 2012-04-13 12:12
НУ-НУ | 2012-04-13 10:59
Андрей | 2012-04-12 20:44
"Отче наш... и не введи нас во искушение,..."
А что, разве Бог может вводить во искушение?
Там всё по этому поводу сказано.
Не цепляйтесь к словам.
Читач | 2012-04-12 20:04
"Отче наш... и не введи нас во искушение,..."
А что, разве Бог может вводить во искушение?
Читач | 2012-04-12 19:55
Повторю слова Скептика: "ми хочемо від О.Волощука більшого".
Operator. | 2012-04-12 19:03
Учора зазирнув на зустріч із Віктором Гаврилюком... Мене і раніше коробило від висловів на зразок "раб божий", але я не морочив тим собі голову. А цей дядько остаточно прояснив ситуацію одним простим, риторичним запитанням: "Разве Бог - это рабовладелец? И неужели всемогущему Богу нужны слуги?"
Крапка :)
Андрій Терещенко | 2012-04-12 15:21
Насамперед, Олександр абсолютно не зобов'язаний шукати могили ані репресованих українців, ані постраждалих за віру християн та інших. Хоча це і благородна місія.
Але кожний обирає для себе.
І не ваша справа критикувати Олександра за те, що він не робить щось вкрай необхідне згідно вашим думок.
Він не робить - то зробіть самі!
І якщо вам немає користі від його мандрівок - то для мене є.
Чомусь вважаю, що я не один такий).
До речі, Олександр достатньо зробив гарних справ, щоб ми були йому вдячні.
P.S. І не існує "мандрівок заради мандрівок". Так пишуть лише ті, хто не мандрував по-справжньому...
Зореслава | 2012-04-12 14:35
ну, не цікаво вам, то не читайте його книг, хто вас примушує? І партійні часи ніби минули, щоб письменнику "правильний" шлях вказувати. Спробуйте, поїдьте і пошукайте ті самі українські сліди самостійно. До речі, у О.Волощука на творчому рахунку чимало цікавих, вартих уваги досліджень, та й людина він поміркована, виважена, гадаю, знає, що діє і як. Так у критиканів доброго слова не знайшлося. А от свої 5 коп. вставити завжди готові.
Скептик | 2012-04-12 11:14
Шановний Олег! Книги пишуться для того, щоб їх оцінювали. І не тільки позитивно. Є навіть професія літкритика. А тому ваші зауваги безглузді. Якщо б не було критики, у нас би процвітали лише ГРАФОМАНИ. Сподіваюся, О.Волощук , прочитавши наші зауваги, візьме їх до відома. Ми ж не хочемо, аби він був бездарним графоманом. Пишемо для того, щоб він працював класно на Україну, знаходив у тій же Монголії чи Ірані український слід...
Олег | 2012-04-12 10:16
Коли критикують політиків або керівників, ще можна зрозуміти списавши на невігластво того хто критикує. Розумна і вихована людина ніколи не буде судити іншого. Критикувати інших здатен тільки той, хто нічого в житті корисного не зробив і не намагається. У статтях Олександра ніколи не прочитав жодного поганого слова у чийсь бік, і це не означає що йому зустрічаються тільки хороші люди. Своїми мандрівками він і залишає слід українця - вихованого, сміливого, духовного, представляє наше місто і нашу державу з найкращої сторони.
Скептик | 2012-04-12 09:13
Взагалі, ми хочемо від О.Волощука більшого. Ну, намандрує він 200-300 тисяч кілометрів. Молодець! Але ж ці мандрівки мали більше б сенсу, якби мандрівник не був лише сліпим реєстратором всього побаченого. Потенціал дослідника у нього є. Але для цього треба все-таки мізкувати.
Зореслава | 2012-04-12 00:00
А що ви зробили в житті такого, про що можете написати книгу? Живучи у теплій квартирі з батареями і ванною...ватною ковдрою і дружиною під боком...телевізором по вечорам і офісним інтернетом...І яка ваша велика мета у житті? Ну ж бо, розкажіть! А як ні, то не фіг вчити жити іншу людину, неліниву, сміливу і натхненну.
Успіху тобі, Сашко! Не зважай на буркунів. ))
Читач | 2012-04-11 19:42
На Кавказі, ніхто не знає де, є могила нашого земляка Михайла Євдокимовича Івченка (1882-1939?) який поряд з Леніним, Сталіном, Керенським, Петлюрою, Грушевським був членом "Всероссийского Учредительного собрания". Історія української літератури та письменства початку ХХ століття відзначала особистість М.Івченка.
Знайшов би могилу Івченка та хоча б свічку поставив вперше за сім десятиліть якщо на це не спроможна ненька Україна.
А то походив побухав по Кавказу, а тепер новини малює якими весь інет розписаний.
Скептик | 2012-04-11 17:59
Як на мене, у чоловіка немає ідеї. Було б цікаво, якби він шукав і знаходив сліди українців у світі, мовні якісь паралелі. Це було б цікаво і корисно. Але для цього потрібні знання. А так все це не викликає бажання читати. Бо краще самому щось побачити, відчути, ніж читати сухий переказ вражень, написаних на колінах.
Олена Моторна | 2012-04-11 16:13