Танковий «ас» Євген Шуруб

Вперше важелі керування танком головний сержант 3 танкової роти – командир танка Євген Шуруб взяв у свої руки весною 2006 року.

Завдяки допомозі командирів – лейтенанта Дмитра Денисова та майора Михайла Чорнобая Євген за короткий час став танковим «асом».

   З того часу в 1-й гвардійській окремій танковій бригаді він є кращим спеціалістом на рахунку в командування. А нещодавно командир танка Т-64 БМ „Булат” сержант Євген Шуруб був призначений на посаду головного сержанта роти.

  Сержант військової служби за контрактом Євген Шуруб вирішив стати військовим професіоналом не дарма. Адже армія – це стихія для сильних і сміливих людей. Таким є і сержант Шуруб. До служби в 1-ї окремій гвардійській танковій бригаді, що в Гончарівському на Чернігівщині, хлопець працював у різноманітних приватних фірмах водієм, охоронцем тощо. І тільки в армії він відчув, що це ремесло йому по-плечу й близьке за вдачею.

  В дитинстві в Євгена найбільшими захопленнями були спорт і техніка. Любив ганяти з однолітками в футбол, волейбол, плаванням на швидкість. Згодом у хлопця проявився хист до техніки. Спочатку освоював мотоцикл, а пізніше батьківський «Москвич». Залюбки не тільки їздив на автомобілі, а й ремонтував його. Напевно саме любов до техніки і вплинула зрештою на рішення хлопця стати танкістом.

  Строкову службу Євген проходив в одній з частин Черкаського гарнізону. А саме у підрозділі військової служби правопорядку. Саме тут він звик до військової дисципліни й отримав армійське загартування. Хлопець повернувся додому з багатьма солдатськими нагородами й гарною характеристикою.   

  Після звільнення з армійських лав Євген працював в спеціалізованій фірмі „Ельбе-інвест”. Основним завданням була охорона різноманітних об’єктів. За два роки, виконуючи замовлення фірми, він об’їздив чимало міст України, побував у багатьох областях. Ця робота була не тільки важкою але й одноманітною, Євген постійно знаходився у відрядженнях, а заробляв не багато та й вільного часу було обмаль. Тож згодом юнак зрозумів, що ця справа не для нього. Все частіше пригадувалися цікаві моменти з військової служби, армійські друзі, командири, зростало бажання мати впевненість у стабільному майбутньому.

  Зрештою хлопець вирішив повернутися до армії. З шпальт газет та від знайомих він дізнався про набір на військову службу за контрактом. Куди ж піти? Батьки Євгена проживають в Менському районі Чернігівської області. Вирішив - до танкової бригади, що в Гончарівську. Буде можливість відвідати рідних, допомогти їм, адже рідне село Данилівка знаходиться не дуже далеко від частини.

– Служба за контрактом мене приваблює стабільністю. Грошове забезпечення задовольняє, тим більше що воно поступово підвищується. Існує реальний соціальний захист і що безперечно найголовніше - є перспектива отримання в майбутньому житла і поліпшення матеріального благополуччя сім’ї, – розмірковує Євген Шуруб. – Зараз я винаймаю приватну квартиру за 350 гривень. Це для мене прийнятно. Я маю можливість як матеріально так і духовно забезпечувати життя своєї сім’ї. 

  За вісім років у танковій бригаді Євген заслужив звання сержанта, був навідником-оператором, командиром танка, виконував обов’язки командира танкового взводу, а зараз є головним сержантом роти. Командування цінує сержанта, тож нагород й подяк у нього – не перерахувати.

  Праця танкіста це не тільки стрільби на полігоні, водіння на директрисі, а й копітка робота на техніці в парку. Наприклад, торік танкісти забезпечували проведення військових зборів для студентської молоді Київських вузів – вдень навчали юнаків, а вночі доводилося лагодити різноманітні системи живлення танка, зокрема охолодження, після «дитячого» втручання. Під час показових занять, які проводилися для іноземних делегацій Євген Шуруб, як один з кращих спеціалістів завжди першим сідав за важелі танка. Адже зразково долати протитанковий рів, швидко пересуватися по пересічній місцевості й стрибати на танку з трампліна довірити можна не кожному.  

   В Гончарівську Євген зустрів і свою другу половинку, яка приїздила на гостину до друзів. Миттєве захоплення переросло у сімейне життя. Зараз разом з коханою Катею Євген виховує п’ятирічного сина Руслана, якого він з любов’ю називає «мій маленький танкіст».

  З повагою і захопленням сержант розповідає про свою бойову машину:

– Т-64 БМ «Булат» – грізний і могутній танк, обладнаний за останнім словом техніки, працює він безвідмовно. Не раз особисто пересвідчився у цьому під час командно-штабних тренувань на полігоні. В танкових екіпажах у нашій бригаді служать хороші талановиті хлопці, які з «Булатами» на ти. А ще велика заслуга наших командирів, які з нами і в парку, і в полі проводять заняття, вчать опановувати техніку на практиці.

  Командир роти старший лейтенант Павло Філіпський свого підлеглого цінує, каже «побільше б було таких сержантів, з ним служити легко і приємно». Він відзначає, що сержант Шуруб є одним з кращих молодших командирів, досягнув чималих успіхів у службі, має міцний авторитет в колективі завдяки своїй товариськості й доброзичливості.

– У Євгена є чудові людські риси, а ще золоті руки, – підкреслює ротний. – У нього неабиякий хист до техніки. Танк він знає як свої п’ять пальців. І двигун краще від інших полагодить, і зі складною апаратурою впорається. Не тільки на своїй бойовій машині, а й товаришам завжди допоможе усунути недоліки власними руками.

– В армію приходить багато людей, але залишаються служити назавжди тільки ті хто дійсно любить військову справу, закохується у свою професію і не уявляє без неї свого життя, – констатував на завершення розмови Євген, – я мрію в майбутньому пройти навчання у військовому виші, стати офіцером і стати прикладом для моїх товаришів по службі.