«Вишивала щастя, вишивала долю…» - виставка до 75-річчя Наталії Черняк

Музейні зустрічі “Вишивала щастя, вишивала долю…”,присвячені 75-річчю Наталії Черняк, вишивальниці, заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України відбулись 12 лютого в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського.

На виставці представлені 27 робіт, що були створені у 1980х-2000х роках, які зберігаються у фондах музею та були надані автором з особистої колекції.

Наталія Василівна Черняк народилася 6 лютого 1940 року в селі Рябці Чернігівського району. Навчалася у Рябцівський, Юрь’євський  школах, а 10 клас закінчила у Чернігівський середній школі № 1.

Потім були роки навчання у торгово-кулінарному училищі, де вона опанувала спеціальність кухаря і деякий час працювала поваром у їдальні музичної фабрики. Після закінчення Київського торгово-економічного інституту ­– у Чернігівському СПТУ №16 викладачем.

В 1977році під час навчання в інституті підвищення кваліфікації в м. Донецьку, познайомилася з колегою зі Львова, яка вишивала сорочку за музейним зразком. З тієї зустрічі і розпочався особистий творчий шлях Наталії Василівни як майстрині-вишивальниці. Хоча доручилася маленька Наталя до вишивки ще в дитинстві завдяки мамі та бабусі і свій перший рушничок вона вишила у третьому класі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові відкрилася виставка Ядвіги Белявської

Наталя Василівна почала серйозно вивчати традиційну чернігівську вишивку, цінні консультації їй надали художниця, майстриня-вишивальниця Ганна Іванівна Григоренко та багаторічна завідуюча Музеєм народного декоративного мистецтва Чернігівщини Віра Володимирівна Зайченко.

Майстриня опрацьовувала спеціальну літературу, знайомилася з музейними зразками, сама, перебуваючи зі своїми студентками на практиці по селах області, збирала у місцевих мешканок цілі речі, або навіть шматочки від сорочок, рушників, на яких залишилися старовинні орнаментальні мотиви.

Початком своєї творчої діяльності сама Наталя Василівна вважає грудень 1982 року, коли її було запрошено на обласну виставку, а далі були і республіканські, і всесоюзні виставки. Велика персональна виставка присвячена 60-річчю з дня народження майстрині відбулася у лютому 2000 року у Музеї народного декоративного мистецтва Чернігівщини, що містився у приміщенні Єкатерининської церкви.

У 2003 році там же на виставці були представлені твори Наталії Василівни разом з роботами своїх учениць, адже вона  не тільки популяризувала  традиційну чернігівську вишивку, а й залучала до творчої праці шанувальниць цього виду народного мистецтва.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вперше в Чернігові відбулася виставка історичних мініатюр «Військо на долоні»

Талант майстрині був поцінований і в 1995 році вона отримала почесне звання «Майстер народної творчості», а у 2009 році – «Заслужений майстер народної творчості». Наталя Василівна – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Творчо переосмисливши багату мистецьку спадщину майстриня почала розробляти власні орнаментальні композиції, створені на основі традиційних народних мотивів та технік народної вишивки.

Найулюбленішими техніками залишаються : лічильна гладь, різні види мережки, виколювання, вирізування, «зерновий вивід», хрестик. Поєднання різноманітних технік надає роботам ще більшої виразності, а обережне додавання червоного та чорного кольорів робить їх яскравішими. Вишукано, урочисто виглядають рушники та сорочки вишитими білим по білому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому 23-го лютого не треба пити шампанське?

У творчому доробку майстрині сотні творів: рушники, декоративні панно, чоловічі сорочки, жіночі блузки, сукні, костюми тощо. Роботи майстрині розійшлися по всьому світу. Осіли вони і особистих колекціях (Німеччина, Польща, Ізраїль, США, Канада), зберігаються і при православних церквах (Бельгія, Чілі) та міських музеях (м. Ліон, Франція).