“Грудневі театральні вечори” від молодіжного театру: "дубль" №28

Першого грудня у Чернігівському обласному молодіжному театрі розпочнеться традиційний фестиваль “Грудневі театральні вечори XXVIII". Про цю визначну, і не тільки для Чернігівщини, подію - наша розмова з директором-художнім керівником театру, заслуженим діячем мистецтв України Геннадієм Касьяновим.

- Геннадію Сергійовичу, як на Чернігівщині постав театральний фестиваль, яка його передісторія?

- Передісторія – така. Щойно театр запрацював у цьому приміщенні, 1988 року, ми вирішили зробити такі собі дружні зустрічі з молодими театральними студіями Києва.

Називалося все “Міні-фест”. Я пригадую перший фестиваль. Тоді до нас завітали театр-студія “Колесо”, тепер – академічний театр, вони представили “Триптих для двох”; була також дуже цікава театральна студія “Бенефіс” із виставою “Спаси от ненависти” за Олександром Галичем. Цей театр, на жаль, розпався, актори поїхали до різних країн... Ще – до нас приїздили тоді ще зовсім молоді актори Національного театру імені Івана Франка Петро Панчук – торік він був у нас – та Анатолій Гнатюк, із виставою “Правду розказати про життя” за Шукшиним; було також представлено мистецьке об'єднання “Сузір'я” з виставою “Записки сумасшедшего” за Гоголем. Потім був “Театральний клуб” Олега Ліпцина, тоді ще театр-студія “Золоті ворота”, Театр на Подолі, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки.

Загалом, всі ці роки в нас побули представники більш як 50 театрів, якщо ж лічити за виставами, то вже 1 грудня їх буде рівно сотня. У нас були всі відомі актори київських театрів, починаючи з Ади Роговцевої та Миколи Рушковського, який є “хрещеним батьком” нашого театру. Було чимало акторів Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Київського театру “Актор”, що його заснував актор Валентин Шестопалов, на жаль він пішов із життя.

Чимало вистав актори та режисери робили самостійно, заради експерименту, заради свого інтересу, а не грошей. Як-от Ігор Славинський. Він, тоді ще актор, приїхав до нас 1989 року зі струнним квартетом Національного симфонічного оркестру України, привіз проект за Мандельштамом. Він читав вірші, а квартет грав Бранденбурзький концерт. Потім Славинський став режисером, і ми привозили сюди майже всі його вистави, над якими він працював у Києві.

Серед учасників Грудневих театральних вечорів є чимало наших давніх-давніх друзів. Як-от львівський “Театр у кошику”, де художнім керівником є Ірина Волицька. До речі, в нас вельми тісна співпраця із львівськими театрами, бо в нас із ними одна, так би мовити, “група крові”. До Чернігова одного року приїздили актори Львівського державного академічного театру опери та балету імен Соломії Крушельницької. І вони в нас грали невеличку балетну виставу. На нашій сцені навіть було виконано “Лебедя” Каміля Сен-Санса.

Також ми дуже давно дружимо з Національним академічним драматичним театром ім. Заньковецької. Особливо в нас велика шана до знаної режисерки Алли Бабенко. Вона робить цікаві дуже вистави за оповіданнями А.П. Чехова. І практично всі ці вистави в нас було представлено. Там чудовий український переклад. Алла Григорівна відчуває Чехова якось по-особливому.

Були в нас гості з інших країн: з Естонії (з Таллінна), з Росії: з Московського театру на Таганці, Московського драматичного театру імені Марії Єрмолової. У нас був цікавий актор із Санкт-Петербурга Сергій Дрейден, який привозив виставу за “Ревізором”.

Цікаво, що майже всі учасники фестивалю казали, що таких глядачів, як у нас, у Чернігові, ще треба пошукати, і це не комплімент. Так, у Києві, наприклад, є досить гарних глядачів. Але у нас у залі зазвичай збирається сто людей, які справді причетні до мистецтва, не за професією, а за покликом душі. Яка б вистава не була, навіть не дуже вдала, глядачі чемно аплодують, якщо ж вони встають – то це справжній успіх. І я кажу жартома, що наших глядачів можна вивозити на гастролі – демонструвати мистецтво переглядати, на одному диханні, найскладніші вистави. І глядачі це мистецтво опанували. І ось уже 27 років, які б складні умови не були, ми проводимо для них Грудневі вечори, і, слід зауважити, що Облдержадміністрація й наш департамент допомагають, як можуть, щоб усе було проведено належно, бо це, фінансово, непросте діло.

Грудневі вечори це для нас – свято, як і для глядачів. Кожен обирає “свою” виставу, режисера, акторів, які приїздять у Чернігів як додому: чимало прем'єр відбувалося саме в нас, не в Києві. Бо тут панує справді сімейна атмосфера.

- А що побачать чернігівці упродовж нинішнього фестивалю?

- Цьогоріч відкриє фестиваль вистава театру на Подолі “Ревізія-Шмавізія” за оповіданням Анатолія Крима. Остання з вистав (дві попередніх чернігівці вже бачили) такої собі трилогії. Про єврейське щастя. Грають там провідні актори театру на Подолі. Там усе по-справжньому, чесно. Це справжнє життя.

Другого грудня приїде “Театр у кошику”. Лідія Данильчук і ще два актори – один із театру “Воскресіння” Володимир Губанов, другий – Володимир Біль – із театру ім. Марії Заньковецької привезуть виставу “Украдене щастя”, за Франком. Це особлива вистава. Вона їх прославила, “зробила” театр “У кошику”. Ми давно хотіли бачити її на нашій сцені. І я вважаю, що це буде одна із найкращих вистав фестивалю.

Третього – театр “Золоті ворота”. Це театр відомий. Він повсякчас – різний. Зараз керує ним молодий режисер Станіслав Жирков. Ми взяли їхню виставу “Мітіне кохання: щоденник”. Це пластична вистава за Буніним.

Закриє фестиваль вистава театру “Актор” “Іграшка для мами” за п'єсою Альдо Ніколаї. Це весела, бенефісна, як кажуть, вистава. Тут грають три акторки, дуже гарні акторки, Ірина Калашнікова, Анна Варпаховська та Лариса Руснак.

Ми сподіваємося, як і щоразу, що наші глядачі ці чотири дні проведуть із задоволенням. Побачать щось нове для себе. Відкриють нову драматургію. Я гадаю, що це буде приємно.

Наші глядачі – “прем'єрні”. Тим більше, для багатьох із них це свого роду ритуал – починати зиму з нашого, мабуть найстарішого в Україні, фестивалю. У нас немає журі, рейтингів, номінацій. Сюди їздять не через гроші. Тут сімейна обстановка. І ми всіх любимо. Все робиться для того, щоб людям було добре на початку грудня!