Чернігівська художниця зійшла за свою у Львові

Ніхто не вірить, що чернігівська художниця Надія Мартиненко, персональну виставку живопису якої «Образ, характер, погляд» відкрили у львівській галереї «Зелена канапа», не має хоча б якоїсь причетності до львівської живописної школи.

Про це пише Яна Коваль у виданні «Львівстка газета».

Принаймні, не вірять львів’яни. Бо за тематикою, колористикою та іншими ознаками вона немов місцева, хоча до Львова жодного стосунку раніше не мала.

Уродженка села Товстоліс на Чернігівщині здобула освіту в ізостудії київського «Жовтневого палацу», згодом – у Кримському художньому училищі імені М. Самокиша.

Надія тільки з початком третього тисячоліття дуже яскраво заявляє про себе як митець, не тільки вступивши до Національної спілки художників України, а й ставши автором численних групових та персональних експозицій.

«2012 року Надія Мартиненко запропонувала свою роботу на нашу традиційну «Різдвяну виставку», і я була вражена, що так творить людина, яка перебуває поза західноукраїнським контекстом, – поділилася думками з «Львівською газетою» мистецький куратор «Зеленої канапи» Олеся Домарадзька. – Існує стереотип, що все українське як тяглість традицій може бути створене тільки тут. А тут раптом художниця з Чернігова, з кримською освітою і винятково українською темою для всіх її творів. Крім того, часто використовуючи у своїх творах дуже яскраві кольори, вона вміє так їх поєднати, що в підсумку ці роботи звучать дуже ніжно. Як це відбувається, ми показуємо сьогодні львів’янам».

Цікаво, що львівську експозицію Надія Мартиненко уклала також із частини робіт із серії, присвяченої традиційним українським жіночим головним уборам з різних регіонів України.

Що цікаво, за кожним стоїть студіювання художницею споконвічних народних традицій. Ще й у такий спосіб Надія Мартиненко розповідає про свою любов до Україні і про те, що Україна – єдина.