По кому подзвін Коляди?

Гробова тиша поглинула села віддаленої півночі Чернігівщини. Їхні широкі і не дуже вулиці більше не почують дитячого сміху, дзвоників колядок, гомону щедрівок...

Тепер вони раді навіть одинокому човганню калош старожилів, що доживають віку в потемнілих від самотності хатах. З відходом останніх із них село викреслять із карти України.

Згодом хати розкидають, чагарники викорчують, а через рік на місці, де колись вирувало життя, ростиме соняшник якогось кернела чи іншого латифундиста, нувориша.

Це – політика прихованого геноциду й асиміляції українців. Адже толерантність, вульгарний гедонізм, антиконсерватизм, знищення традиції і все, що з цим пов'язане, краще нав'язувати в умовах урбанізації.

Тим, хто керує всіма цими процесами, не потрібні самостійні господарі на своїй землі, їм потрібні слухняні раби, земля цих рабів, яку вони у найближчій перспективі віддадуть їм за безцінь. Вже віддали!

Ми стали об'єктом ганебної політики зовнішнього управління, мовчазними свідками великої трагедії нації – вимирання українського села. До багатьох сільських осель Коляда вже ніколи не прийде…

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора