"Старе добре" радянське кіно: як у стрічках СРСР принижували українців?

Росіяни вели ворожу пропаганду проти українців і за часів СРСР. Це попри те, що Москва тоді декларувала так званий "інтернаціоналізм" і "дружбу народів". Одним із інструментів, за допомогою яких прищеплювали іншим націям комплекс меншовартості, став кінематограф. Персонажі-українці у багатьох стрічках мали вигляд товстих, дурних і незграбних сільських недотеп.

Як більшовики через кіно промивали мізки, ексклюзивно у відео для проєкту «Dovidka.info» на YouTube-каналі SPRAVDI розповідає артоглядачка «Еспресо» і «Детектор медіа» Олена Чиченіна.

«Поки народ безграмотний, з усіх мистецтв найважливішими для нас є кіно і цирк», – цитує Олена Чиченіна вождя більшовиків.

Радянська влада одразу зрозуміла, що через фільми можна вдало впливати на людей. Завдяки цьому більшовики посилювали свою владу і створювали в українців комплекс меншовартості. 

А які це були фільми?

На початку 20-х років ХХ століття стояло завдання дискредитувати всю українську владу і показати, що радянська влада найкраща.

Відомий кінорежисер Олександр Довженко, який спочатку підтримував УНР,  потім, уникнувши  репресій, почав знімати агітаційні радянські фільми.

«Це фільм «Земля», який позитивно розповідає про колективізацію. Це й «Арсенал», у якому йдеться про повстання на заводі «Арсенал» проти військ УНР.  Довженко брав участь у придушенні цього повстання, і це приклади зі збірки, яку кінознавці називають витворами мистецтва», – каже Олена Чиченіна.

Кадр із фільму "Арсенал" (1929)

У 60-х роках XX століття глядачі вже бачать героїв-українців з негативними рисами. «Весілля в Малинівці»  – популярна комедія про село, у якому постійно змінюється влада. Але найкраща влада завжди «червона», на яку всі чекають. 

«Фільм показує, що найкраща влада – це радянська влада, а петлюрівці та махновці – це щось дуже погане, кумедне, агресивне. Їх потрібно остерігатися», – ділиться враженнями артоглядачка.

Кадр із фільму "Весілля в Малинівці" (1967)

Фільм, який розібрали на цитати, – «Королева бензоколонки» – теж з відвертою пропагандою та прищепленням комплексу меншовартості. Там головна героїня – українка Людмила Добрийвечір, яка розмовляє російською. Тому її глядач сприймає як росіянку, – зазначає Олена Чиченіна. 

«Другорядні персонажі є й позитивними, і негативними. Але вони розмовляють з українським акцентом. Навіть у радянській росії акцент називали «говор», щоб підкреслити, що це люди з СРСР. Але  в порівнянні з головною героїнею  вони не настільки розумні, сучасні, а навпаки. До всього цього ще й селюки», – додає оглядачка. 

А от які ще технології використовували радянські пропагандисти та чи є альтернатива радянському кіно, дивіться у відео на YouTube-каналі SPRAVDI.