Мадонна з немовлям у вечірньому Чернігові

Друга неділя вересня стала такою теплою, як маківка літа.

Здавалося усі мешканці центру Чернігова увечері вихлюпнули в парки і сквери. І не у свято, коли місто традиційно виливається на площу.

Центральна алея від площі до Катеринки у броунівському русі. Починається з латинських ритмів біля сцени. Продовжується фонтанним хітами.

Перетікає в трубний інструментальний настрій: «А вы ноктюрн сыграть могли бы на флейте водосточных труб»

А дітвори, а батьків, а дідусів та бабусь!

По доріжках гасає малеча на самокатах, скейтах і роликах!

Навіть каштани вирішили струсити з себе осінь і зацвісти.

А в іншому парку, під пильним оком кам’яного Богдана також танцюють. Ближче до П’ятниці - скрипка. Біля неї, як завжди, десятки слухачів, немов причаровані міфічними сиренами. Не пропливли між фонтанами, як мореплавці.

Днями на тому ж місці хтось виконував «Мішел». Майже «Бітлз», але з поправкою на чернігівський говір і виконання .

На лавах, за спиною у Богдана, завмирають від щастя пари.

Двоє чоловіків за 70 розмовляють, як і щодня, по два слова за хвилину. День у день, вони міняють лави, як загадкові шахові коні, що бояться потрапити у цугцванг.

Вільних лав нема о 20 годині. Бо + 20.

На одній із них по периметру, навпроти 3 школи прилаштувалися новоспечена бабуся і молода мама. Остання годує немовля. Миттєвим боковим зором у сутінках помічаю наскільки красива у неї одна відкрита грудь. Мадонна!

Навпроти Апеляційного суду медитує звуками клавішник. Він щодня міняє локації навколо прихованої площі. Сьогодні настав час умовити стіни богині Феміди. Щоб ті вплинути на здоровий глузд нашого судочинства.

Щось не видно пана у чорному, як у Чапліна, капелюсі з аристократично підкрученими вусами. Напевне разом з інструментом і самодостатньою електроколонкою десь неподалік пішохідного фонтана…

…Таким був центральний Чернігів увечері 8 вересня дві тисячі дев’ятнадцятого року…

Спостерігав і фотографував Владислав САВЕНОК