Як Ющенко «отруївся» у Чернігові, або «Я даю тобі, Вікторе, наказ: у першому бою здатися…»

На Валентина Вікторовича Шура перші доноси-рапорти були ще написані у війну. Причиною того був його характер: різав правду-матінку старшим по званню, а це не всім подобалось.

Навіть документи на нагородження через це не раз «втрачались». Але й були командири, які його за це поважали, а тому й відправляли подалі від лиха.

Так, після поранення під Харковом (кинули у бій без зброї!) молодий хлопець опинився не в концтаборі (за «антирадянські висловлювання»), а знову на фронті.

Колишній фронтовик, інвалід другої групи, кавалер ордена Слави все ж таки опинився у тюрмі. Головною причиною стала його категорична відмова посилати свого сина в Афганістан. Цим здивував співробітників військкомату, почали його соромити. Чоловік же затявся:

– Хай діти секретарів обкомів, райкомів ідуть воювати! А мого залиште.

Однак батька не хотіли слухати, тоді він, виведений з себе, при всіх сказав:

– Я даю тобі, Вікторе, наказ: у першому бою здатися…

Звичайно, після цих слів син залишився вдома. Проте невдовзі проти В.Шура було заведені три кримінальні справи. Не «за Афганістан». Просто у Валентина Вікторовича було хобі, яке не дуже заохочувалося у радянські часи.

– У 1932 році, гуляючи на Валу, я натрапив на сарай з стародруками, – розповідає колекціонер. – Уявляєте, від порога до стелі – стільки книг! А через кілька днів усе це було спалено! На початку 1960-их років брат моє дружини розповів, що з усієї області у гараж Чернігівського райвиконкому звезли десь до 30 тисяч ікон, а потім їх перевезли у район сільгосптехніки і спалили. Нищилися церкви, релігійні старожитності… А я у той час почав їх збирати. Мені один колега по роботі подарував ікону Феодосія Углицького, і з того часу я, мов зачарований побаченим, почав приносити додому заборонені образи. Багато бабусь з радістю їх віддавали безкоштовно. Одна зняла з горища аж 27 ікон. Її син мався їх спалити, а тут прийшов, як за повелінням Бога, рятівник. А скільки я всякого церковного начиння познаходив у пунктах прийому металолому!

Перша кримінальна справа була порушена за скупівлю крадених старожитностей. Друга – за спекуляцію іконами. Та міліціанти змушені були закрити ці справи за відсутністю складу злочину і недоведеністю протиправних дій. А ось за те, що чинив опір при конфіскації ікон, отримав 1,5 року таборів (відсидів 8 місяців).

У 1985 році за купівлю трьох старовинних монет колекціонер знову потрапив у тюрму. Стародруки, близько 100 ікон було конфісковано. Валентин Вікторович і досі нереабілітований у цих справах, які, на його думку, були спеціально сфабриковані тодішнім режимом за його позицію.

… Завдяки невтомному колекціонеру велика частина його колекції перебуває у заповіднику «Чернігів стародавній», а інша – поповнюється новими експонатами. Чого тільки вдома у нього нема! Кіоти з позолоченим різьбленням, срібні чаші, підсвічники… Вражає багатством барв колекція ікон, вишитих бісером. Зібрано майже 120 образів!

– Подивіться, – каже збирач старожитностей, – яке красиве обличчя Богоматері. Та хіба ж можна байдуже на нього дивитися, воно випромінює любов, добро!

Колекціонер сам реставрує унікальні ікони, інші предмети релігійного життя минулих століть. Резонанс про його старожитності дійшов навіть до В.Ющенка, який побував у помешканні В.Шура під час відвідин Чернігова у 2002 та 2004 роках. Останнього разу, щоправда, колекціонера «пов’язали» з отруєнням нинішнього Президента України. Адже попросив гостя та його супроводжуючих пом’янути його померлу дружину спиртним напоєм власного виробництва.

Довелось потім розпрощатися з настоянкою (взяли на експертизу), давати показання, не спати ночами…

Здавалося б, усі хвилювання позаду. Та тепер у Валентина Вікторовича наступна пекуча проблема: як організувати музей для зібраних експонатів? У 81-рік життя вирішити це питання не так просто. А допомогти у цій справі ніхто не спішить. Колекціонер же переживає, щоб його зібрання не розпорошилось, а було зосереджене в одному місці.

м. Чернігів

На знімку: Валентин Шур демонструє свої дорогоцінні старожитності.

Фото автора