«Хто не нажерся олів’є, не впився горілкою, має привід подякувати Господу»

Завжди Різдво любив більше, ніж Новий рік. Прокидаєшся вранці – мати вже порається на кухні. Батько збирається на ринок «за кутею», тобто, за пшеницею для головної страви вечора. Кличе із собою.

Різдво

Швидко одягаєшся, виходимо на вулицю. Сніг, мороз аж тріщить. Люди снують туди-сюди, знайомі вітають зі святом. На базарі народу – тьма тьмуща. Обходимо усі місця, де продають «кутю». Батько усе перепробує, поговорить з продавцями. Нарешті обере найкращу, на його думку. Повертаємося додому.

Там майже усе вже готово. Їсти хочеться страшно. Але до першої зірки ще ой як далеко. Усі разом прибираємо хату. Навіть малий брат допомагає. Так минає день. Сутеніє. Небо, як на зло, затягнуло хмарами. Зірок і близько не побачиш. Нарешті батько не витримує – пропонує сідати за стіл. Але спершу треба приготувати кутю.

Пшениця, узвар, мед, горіхи, побільше ізюму, чорносливу та кураги. Мабуть, колись вона готувалася не зовсім так. Дарма. Це – смачно.

Вимикаємо світло, запалюємо дві свічки. Збираємося навкруг столу. Батько читає молитву. Мати примовляє: «Дай Боже і на той рік то же». Тихенько вмикаємо радіо – там саме передають служби в соборах. Хочеш – Московського патріархату, хочеш – Київського.

Після, разом з братом та батьком йдемо до бабусі з дідусем, несемо гостинці. А потім, пізно ввечері, засинаємо під церковний дзвін, що лине десь із далеку. Довго не полишає відчуття дива. Великої та прекрасної таємниці. Свят-вечір. Дійсно – святий.

Із Санта-Клаусом? Ні!

Дехто сьогодні обурюється. Мовляв, увесь цивілізований світ святкує Різдво 25 грудня, ми ж, наче якісь відсталі – 7 січня. Усі дарують подарунки на Різдво, ми – на Новий рік. Та чхати на весь «цивілізований» світ! Різдво із Санта-Клаусом (до чого тут він взагалі?), шампанським та всенічними вечірками? І всі забули, що власне святкується. Ми ж – як завжди, інтуїтивно – усе робимо правильно. Подарунки – на Миколая та Новий рік, а Різдво – з молитвою та благоговінням чекаємо народження Сина Божого.

Святкування Нового року (так, як це прийнято у нас) – спокуса для православного. Той, хто не нажерся олів’є та не впився горілкою, має привід подякувати Господу. Той, хто не втримався і таки нажерся, має тиждень на спокутування. А для більшості і так від Різдва залишилася одна кутя. Усе нормально.

А взагалі-то, треба Новий рік святкувати 14-го. Китайцям же нічого не заважає мати загальнопланетний календар, а новий рік зустрічати десь у лютому. Справа традицій та звички.

Христос народився - Славімо Його!

Короткий курс (не ВКП(б)  Різдва

Нагадаю для тих, хто забув. Імператор Август наказав провести перепис населення усієї імперії, до якої тоді належала й Палестина. Іудеї вели переписи по колінах, племенах і родах. У кожного роду було своє місто. Тому Діва Марія з Йосифом подалися до Віфлеєму – міста роду царя Давида, до якого вони належали.

Народу приїхало багато, місць в готелі не було. Довелося зупинитися на ночівлю в печері для худоби, поблизу міста. Тут і народився Христос – Бог і Цар світу, Спаситель людства. Його поклали у ясла, з яких їла худоба.

Першими поклонитися Христу прийшли пастухи. Мабуть, єдині, хто тієї ночі дивився на небо. Тому й побачили ангелів. Усі інші були зайняті своїми справами. Ми завжди зайняті, коли відбувається найголовніше.

Ще прийшли троє мудреців. Вони дізналися про народження Христа через зірку, що засяяла над печерою. Йому в дарунок принесли золото – як Царю всього земного, ладан – як Богу, смирну – як смертній Людині.   

Щодо народних традицій. До першої зорі – суворий піст. Забороняється будь-яка їжа. На святковому столі має бути кутя та 12 пісних страв. Свят-вечір слід проводити вдома, в сімейному колі. Під час вечері ніхто не встає, не виходить з-за столу. Після вечері діти йдуть до бабусь-дідусів та хрещених батьків, обмінюються стравами. На столі, до речі, має залишитися кутя та кілька немитих ложок. Вважається, що душі померлих родичів цієї ночі завітають до оселі.

Якщо до вас попросяться «щедрувати» - женіть цих язичників у шию. На Різдво колядують. Щедрують на Василя (14 січня). Ніяких подарунків, окрім солодощів, також дарувати не прийнято.

З Різдва до Стрітення (15 лютого) православні вітаються словами «Христос народився!», відповідь – «Славімо Його!». Відповіді: «Воістину воскрес» або «К чорту» недоречні.