Що українські письменники пишуть у блокнотиках?

Відомий український письменник Андрій Кокотюха у Чернігові розповів, що уже 20 років веде блокнот. У ньому записує - скільки книг прочитав і чи не марно витратив час на них.

Колишній чернігівець відповів на запитання журналістів.

Ставити коми - не значить уміти писати

 - Як буде розвиватися сучасна українська література?

- На мою думку, письменник має не скаржитися на життя, не ділитися своїми власними поглядами, а оповідати історії. Щоб було цікаво читачу, стало не монологом автора, а бесідою.

Потрібна історія, яка може зачепити за якісь струни.

У тій невеликій, але масі книжок сучасних українських авторів насправді дуже мало історій. Це означає, що наші письменники писати і ставити коми де треба навчилися. Але скласти з цього писання розповідь - цікаву! - на жаль, навчилися ще не всі.

Кіношники не читають цього, вони питають - про що книга? Якщо ти зможеш розповісти на кількох сторінках - з тебе будуть люди, значить, ти знаєш, чого хочеш.

Складові успіху, на мою думку: гарно розповідати про своє власне життя на матеріалі. Друге - вміти подати цікаво. Третє - працювати і не лінуватися.

Скільки живе книжка?

- Скільки може жити книжка, написана за 2 тижні?

- Поки її читають. У книжки повинен бути читач.

І необов'язково її щоразу купувати. Книжку можуть передавати з рук у руки, тягати по бібліотеках.

Нещодавно бачив одну книжку, про яку вже забув, у тюремній бібліотеці у Білій Церкві. Зекам робити нічого, читають стару радянську літературу про колгоспи. Чи жива ця книжка? Вона вмре тоді, коли почне припадати пилом.

Якщо питаєте про мене - я за 2 тижні напишу книжку, якщо мене не чіпати. Я хочу, щоб це було основною роботою, мати час на писання. Хай ця книжка проживе рік - але потім буде наступна.

Я не пишу для вічності. Для неї пишуть люди, що не вміють писати. Вони кажуть - мене зрозуміють через 100 років. Як журналіст я ставлюся до написання книжок як до тексту, що треба прочитати сьогодні. А через рік буде інший проект.

Асортимент бульбашок?

- Ви говорили про адаптацію художніх творів до потреб нинішнього бульбашного теле-кінематографу. Все-таки ваше покоління мріє стати класиками?

- Якщо ви скажете мені через 2 роки, що я класик - хай буде. Не скажете - здорово! Я працюю, мені ніколи мріяти.

Одна вчителька мені нещодавно казала, що книгарні наповнені поганою літературою. Але список надати не змогла. Так і ви зараз, думаю, не зможете назвати бульбашкові серіали.

Існує певний стереотип - те, що в магазинах - погано, треба шукати за рогом. Те, що показують - погано, забувається. Але це - асортимент, і є інтелектуальною працею багатьох людей. І якби було зовсім нікому не потрібно - цим би ніхто не займався.

Колись бабуся вчила мене збирати гриби. Вона казала: якщо у лісі є поганки, значить, там є хоч один білий гриб. Якщо ж ліс вимитий, чистий - то у ньому і грибів немає. Щоб побачити краще - треба фон із гіршого.

Асоціації: кожному своє

- Що пив Андрій Кокотюха, коли писав, як директор Чернігівського пивкомбінату проводив оборудки? Років 5 тому.

- Не можу зараз згадати, хто що пив. Я остаточно посварився з алкоголем.

Цікаву історію мені розказали на Поділлі. Про місцевий пивзавод. Там на території заводу,  спільного з французами підприємств, поставили погруддя Шевченка. Французи приїхали і питають -це пам'ятник засновнику заводу? Відповідають - ні, українському поету. Питають - він що, пивоварінням займався? Чому у вас пам'ятник поету?

Директор знайшовся - тому що він у житті пиво любив.

Все будується на певних асоціаціях. Можливо, тут теж так було. У кожного уявлення свої.

Книга називається "Легенда про безголового". Але фільм так називатися не буде. Тому що у продюсерів виникли незрозумілі мені асоціації зі справою Гонгадзе.

Як працюють письменники? І що читають?

- Коли пише Кокотюха? Зранку, вночі, на балконі, п'є чай?

- Це моя робота, пишу постійно. От сьогодні як для автора день пропав - не пишу. Головне - щоб був час писати цю писанину.

- Хто із сучасних письменників вам подобається?

- Я уже 20 років маю блокнотики і записую, скільки книжок читаю, ставлю оцінки. Як правило, на рік подобається близько 15 авторів. На мій великий жаль, усе більше у списку тих, на кого даремно витрачений час. У тому числі - в українській літературі.

Назву кілька улюблених авторів. Вони як друзі - багато не буває. Подобається Стівен Кінг, але це не улюблений автор. Читаю всі книжки Сергія Жадана - але теж не улюблений.

Улюблені: Гоголь, якого вважаю українським письменником, Сергій Довлатов, Володимир Висоцький, Чарльз Буковський, американець Раймонд Чандлер - класик "чорного" роману. Все інше ситуативно.