Останнє оновлення: 18:36 четвер, 25 квітня
Що написано пером...
Ви знаходитесь: Культура / Література / Літературний Чернігів / Обережно: Фальшивий Батурин
Обережно: Фальшивий Батурин

Обережно: Фальшивий Батурин

Яким був Батурин до винищення 2 листопада 1708 року? Відповіді шукають археологи, історики. В їхньому творчому доробку чотири збірники матеріалів конференцій, десятки статей, декілька студій.

Зрозуміло, поява книги-розвідки Володимира Свербигуза «Батурин. До ґенези українського самодержавства» зацікавлено сприйнята в колі дослідників колишньої гетьманської столиці.

Адже автор відомий як архівний, музейний пошуковець. Отже, нове видання — підсумок його недавніх архівних розшуків?

Хоч би там як, а сторінки книжки В. Свербигуза сповнені сенсацій:

  • «Придворний гетьманський театр був доступний для батуринських міщан на свята, але, відповідно до тогочасних звичок, вхідний квиток коштував дорого» (с. 53);
  • «Іван Мазепа для військових потреб і полювання утримував Батуринський кінний завод» (с. 55);
  • «Гетьманські газети називалися «курантами» й були друкованими або рукописними, але не збереглися до наших днів» (с. 30).

Але... стоп! На основі якого документа автор пише про початкову українську пресу, якщо жодного примірника газети не збереглося?

З кожною наступною сторінкою кількість запитань зростає. Діяла Батуринська друкарня (с. 79)? Але де ж її книжки?

«1696 р. до Києво-Могилянської академії (тоді колегії) прибув батуринський архімандрит Гедеон Одорський... прочитав студентам лекції» (с. 41—42). Але він насправді у 1693—1697 роках мешкав у Москві, потім повернувся до Києво-Печерської лаври. У 1701 році став ректором Києво-Могилянської академії. Лише у квітні 1704-го став архімандритом Крупицького Батуринського монастиря. За підтримку мазепинців був засланий 1712-го до Архангельська.

«У столичному Батурині лише на гетьмана працювало кілька першокласних перукарських майстрів» (с. 45), — пише В. Свербигуз, стверджуючи перед цим про те, що для Мазепи шили «батуринські модельєри» і в гетьманській столиці було декілька «салонів мод» (с. 42).

Нічого собі! Читач, однак, не знайде у книжці жодного підтверджувального архівного документа. Звісно, Мазепа користувався послугами цирульника, шевця, кравця. Але ж заявляти про батуринські «салони мод» — це фантазійний надмір.

Дослідник має право на версії. На жаль, В. Свербигуз, пишучи про «етикетну гетьманську культуру Батурина», дуже своєрідно визначив принцип дослідження: «Столиця Мазепи: інтелектуальні змагання в Сеймі, народні гуляння з феєрверками, англійські карети і колекція запорозьких гармат — це все, про що ми здогадуємося (!?. — Авт.) з уцілілих архівів».

Автор, не утруднюючи себе пошуком, вважає, що це могло бути! Тоді варто в кожному абзаці писати «на мою думку», «вірогідно»...

Та замість цього — дуті сенсації. Як-от: «...в Україні висміювали московські звички... Носіння бороди вже давно вийшло з моди в Україні, проте було поширеним серед московських бояр» (с. 47). Автор не підозрює, що Мазепа та його наближені носили бороди. Гетьман поголився лише після поїздки до Москви у 1700-му.

Російський резидент у Польщі інформував у 1700 році: «...апреля 15-го числа... пришла ведомость... что гетман Иван Степанович Мазепа и полковники приехали назад из столицы московской... И то сказывают, что он Мазепа был во францужском уборе, и будто по указу царского величества велел бороду себе оголить».

Далі надибуємо у книжці на історичне «відкриття»: «Генеральна військова канцелярія виконувала урядові функції та мала окремі підрозділи, наприклад, Генеральний військовий курінь (у сучасному розумінні — Службу безпеки), Генеральний військовий суд» (с. 23—24).

Як відомо із джерел (!), Генеральний суд не був підрозділом Генеральної канцелярії. Генеральний суддя підпорядковувався гетьману, а не генеральному писарю! Старшинська ієрархія доби Гетьманщини добре відома зі студій сучасного історика Володимира Кривошеї, інших дослідників. Однак автор чомусь винаходить недолугого велосипеда...

«За гетьмана Івана Самойловича Іван Мазепа був одним із керівників Служби безпеки, яка називалася Генеральним куренем», — читаємо на 11-й сторінці. Мабуть, ця посада була така таємна, що про неї міг лише «здогадатися» сам В. Свербигуз.

«У Полтавській битві, — за свідченням мемуариста Д. Крмана, — Іван Мазепа поводив себе героїчно й повів в атаку українське і шведське війська», — пише автор (с. 21). Де це написано у Крмана — пошукайте...

Автор В. Свербигуз уперто називає щорічні старшинські з’їзди у гетьманській столиці «Батуринськими Сеймами» (с. 24—25). Це все одно, що назвати нинішню Верховну Раду Думою чи Конгресом. У діловодстві доби Мазепи поняття «сейм» не існувало — окрім як у поетичній творчості польськомовних панегіристів.

Старшинський з’їзд був унікальним, суто українським явищем. Намагання В. Свербигуза «опольщити» реалії життя козацької України видаються просто некоректними. Дослідник при цьому стверджує, що в Гетьманщині діяли, окрім Сейму, «земські палати і помісні земські суди» (с. 38). З якого часу В. Свербигуз переніс усе це в добу І. Мазепи, важко сказати.

А що значить ось таке речення — суцільний кросворд: «1708—1709 рр. гетьман знехтував думкою (?) царя та на нетривалий час унаслідок кількох успішних перемог над московським військом на Донщині (?) проголосив (?) юрисдикцію над Слобідською Україною» (с. 14). Як відомо, мазепинці на Донщині з російською армією не воювали. А слобідські полки були підпорядковані царю й у кампанії 1709 року діяли проти шведсько-українського війська.

Фантастичні пояснення подій 1708—1709 років розкидані по багатьох розділах книжки. Виявляється, в Батурині був «пороховий склад», який «задовольняв потреби всієї (!) московської армії» (с. 26). Зауважимо, що є література про артилерію Московії, виробництво в ній пороху. Як переконуємось, автор з нею не обізнаний.

«Здається правдоподібною думка про диверсію невідомого московського розвідника на пороховому складі, коли його охороняв прилуцький наказний полковник Ніс, — пише В. Свербигуз. — ...Однак потужний вибух зруйнував не тільки фортечні мури, але й знищив військовий арсенал...» (с. 26).

Про зраду І. Носа та призначення його після знищення Батурина прилуцьким полковником дослідники, на основі документів, написали історичні нариси. В. Свербигуз не лише не ознайомився з ними, він приписав Носу «героїчну» смерть!

За висновком автора, «українське суспільство було розпусним» (с. 48), через це й «Іван Мазепа мав позашлюбних дітей, яких утримував, хоча вони жили під чужими іменами» (с. 12).

В. Свербигузу варто було б почитати опубліковані протоколи тогочасних судів (Пирятин, Полтава), які дуже жорстоко карали перелюбників. Це вказує на українські звичаї, що стояли на сторожі суспільної моралі. Тому окремі прояви розпусти аж ніяк не визначали тенденцію народного життя.

Що ж до «позашлюбних дітей» Мазепи, то це спекулятивна нісенітниця, не підтверджена жодним документом. Удівець мав право одружитися вдруге, і його наміри щодо цього відомі. Вони не викликають осуду, бо Мазепа діяв коректно, оглядаючись на православні канони.

...А втім, є у книжці «Батурин» і цікаві спостереження, і рідкісні ілюстрації. Проте все це настільки розмішано фантазіями автора, вінегретом з явних вигадок, підтасовок, перекручень (щоб їх спростувати, либонь, треба писати вдвічі більше дослідження!), що опубліковану працю можна вважати, на мою думку, зухвалим викликом Істині. Вона не наближає нас до розуміння доби Батурина, а, навпаки, віддаляє від нього.

Чернігів. «Голос України»

За інформацією Управління культури і туризму Чернігівської ОДА:

Володимир Свербигуз — завідувач відділом Міжнародної школи україністики НАН України, за освітою — краєзнавець (закінчив Київський університет). Автор книг «Старосвітське панство», «Іван Мазепа в сарматськороксоланському вимірі високого бароко» (у співпраці з професором Ростиславом Радишевським). А також – «Батурин. До ґенези українського самодержавства». Сім років досліджує архіви, пов’язані з правлінням Мазепи.

Коментарі (5)

Олексій Карпенко | 2016-01-27 16:21

Не варто надто довіряти нашим критикам, які перегинають палицю часом більше від наших "міфотворців".
Звичайно, "салони мод" - словосполучення взагалі мало зрозуміле в даному контексті. Мені, звичайно, особисто приємніше пишатися тим, що було реально.
Але ось наприклад, пан Сергій пише:
"Та замість цього — дуті сенсації. Як-от: «...в Україні висміювали московські звички... "
Очевидно, пан Володимир мав на увазі добре відомий відгук: "На Москві тільки й віри, що часник їсти та бороди не голити" (чи якось так), в якому висміювалася заформалізованість побожності багатьох Росіян. І обґрунтовано висміювалася: бо до "імпорту" українських духівників, на Москві навіть єпископи часто не то писати - читать не вміли! При цьому, однак, вважали лише себе "щиро православними". Як же тут не сміятися? Тому не зрозуміло, з чого іронізує Автор даної статті.
Слід би було тоді Авторові уточнити, що йдеться саме про ГЕТЬМАНСЬКИЙ ДВІР. А вийнята з, можливо, не дуже важливого контексту фраза "...в Україні висміювали московські звички..." цілком відповідає історичній дійсності! (Ну або наші дослідники-"папєреднікі" таки брехали!)

Олексій Карпенко | 2016-01-27 16:02

Не варто надто довіряти нашим критикам, які перегинають палицю часом більше від наших "міфотворців".
Звичайно, "салони мод" - словосполучення взагалі мало зрозуміле в даному контексті. Мені, звичайно, особисто приємніше пишатися тим, що було реально.
Але ось наприклад, пан Сергій пише:
"Та замість цього — дуті сенсації. Як-от: «...в Україні висміювали московські звички... "
Очевидно, пан Володимир мав на увазі добре відомий відгук: "На Москві тільки й віри, що часник їсти та бороди не голити" (чи якось так), в якому висміювалася заформалізованість побожності багатьох Росіян. І обґрунтовано висміювалася: бо до "імпорту" українських духівників, на Москві навіть єпископи часто не то писати - читать не вміли! При цьому, однак, вважали лише себе "щиро православними". Як же тут не сміятися? Тому не зрозуміло, з чого іронізує Автор даної статті.
Слід би було тоді Авторові уточнити, що йдеться саме про ГЕТЬМАНСЬКИЙ ДВІР. А вийнята з, можливо, не дуже важливого контексту фраза "...в Україні висміювали московські звички..." цілком відповідає історичній дійсності! (Ну або наші дослідники-"папєреднікі" таки брехали!)

Свербигуз Володимир. | 2009-07-26 14:10

Не желаю обсуждать Вашу статью. Причина - зависть! Скажу одно - только на расстоянии можно увидеть великие мысли! Хотелось бы встречать среди современных ученных - патриотов и государственников. Но это, к сожалению, не так! Для меня - Батурин - европейская столица, которая проводила политику независимости Украины и казачьего барокко. Вам, господин Павленко, не следует требовать от научно-популярного издания академической ВАКовской библиографии. Отвечу Вам о первоисточниках - это старопечатные книги (Петр Армашенко, театральная декламация в Батурине), оригиналы курсов поэтики (лекция Гедеона Одорского), летопись Величка (упоминание о курантах), фонды Малороссийского приказа (документы о модельерах). Кстати, внимательно почитайте Крмана! Так кто невежда и баламутит общество!
З повагою, автор Володимир Свербигуз!

Сумчанин | 2008-11-07 11:03

Чудовий комент Видавця! :-)))
На жаль, ми справді зараз живемо в такий час, коли більшість піплу сприймає тільки таку "гламурну реальність"... :-(
Але щоб представники академічної науки до такого опускалися?!!! :-(

Видавець | 2008-09-30 11:04

Хто платить - той замовляє і музику, і тексти до неї.
За солідної спонсорської допомоги, багато вітчизняних істориків досить швидко і обґрунтовано напишуть і опублікують потужні монографії щодо випадкової поразки шведів під Полтавою від тюркської збірної з рахунком 2:3 після сумнівного вилучення голкіпера. З цікавими спостереженнями, рідкісними ілюстраціями та ексклюзивними інтерв'ю з відомими тогочасними політиками, суспільними діячами, та представниками шоу-бізнеса.
А вітчизняний піпл все зхаває. Особливо, якщо екземпляр буде недорогий (краще, шаровий) та практичний у побутовому використанні.
Видавництву - прибуток, історику - гонорар, народу - цікава книжка!
  
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Сезон мотокрадіжок у Прилуках відкрито тюнінгованим радянським монстром

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор