Шизофренія національного масштабу або Добрались і до "Хімтекстильмашу"

"Що це у вас тут за оаза соціалізму?" - ці слова знаменитої соціалістки пані Семенюк, сказані торік під час її відвідин чернігівського ВАТ "Хімтекстильмаш", тепер частенько згадують працівники підприємства.

Адже від того, що відбувається на ньому зараз, у них просто волосся дибки стає. Голова правління ВАТ "Хімтестильмаш" Володимир Ступа, добре знаючи ситуацію в країні, не став цього разу боротись за своє дітище, врятоване, здавалося б, у найважчі для України часи, а поїхав лікуватися до Німеччини.

"Я і сам не чекав, що таке буде", - передають колеги його слова. Невже найгірші для українців часи ще попереду?

Бідні ми, бідні...

Бо дурні і недружні. Не вміємо об’єднуватись навіть в одному колективі, коли треба поборотися за правду, за справедливість, врешті-решт, за себе самих, отож з нами й роблять, що хочуть усі, кому не ліньки - свої і чужі... Хоча події, які вже не перший рік відбуваються в обласному муздрамтеатрі ім. Т. Шевченка, засвідчують: уже й об’єднання людей нічого не дає. Надто довго ми мовчали, надто глибоко пустили корені негідництво і бандитизм...

Але повернемось до "Хімтекстильмашу", підприємства, яке ще півтора місяці тому успішно працювало, виконувало вітчизняні й зарубіжні замовлення, платило пристойну, за чернігівськими мірками, зарплату своїм працівникам, податки в бюджет, було зразком умілого поєднання науки з виробництвом. Про те, що відбувається на ньому зараз, розповіла жінка, яка працює в інституті "Хімтекстильмашу" не один десяток років. Своє ім’я вона просила не називати.

- Двадцять першого червня п.р. Фонд державного майна призначив на ВАТ "Хімтекстильмаш" нового голову правління - Ярового Олександра Івановича. До цього він працював у "Мегабанку" в Харкові, не мав ніякого стосунку до машинобудування і його кандидатуру зі Ступою ніхто не погоджував. Володимира Івановича Ступу назвали почесним головою правління, залишили за ним кабінет, автомобіль і посадовий оклад, але з нами, працівниками, він попрощався. Коли ж новому керівнику запропонували познайомитись із колективом, він сказав, що йому це не потрібно. Далі ж почалося: більше трьох не збиратися, інакше - звільнення, на одну хвилину запізнився - звільнення, з 1 вересня - перевести увесь інститут на один робочий день на тиждень (!). Коли начальник відділу обладнання для підготовки полімерів формування Юрій Шумний зауважив, що у нас замовлення, за які заплачено і які треба виконувати, пан Яровий погодився на 4-денний тиждень, але за умови скорочення 70% працівників. Але цей відділ в інституті - основний, і якщо з 30 чоловік залишити 10 - вони просто не впораються з доведеним обсягом робіт. Коли Шумний про це сказав, то отримав новий наказ: писати замовнику нове погодження про підвищення кошторисної вартості проектів на 100% (!) - просто так, зі стелі, без будь-якого обґрунтування.

Слід сказати, що наші замовники - люди, які давно працюють з нашим інститутом і довіряють нам так само, як і ми їм. Отож, такого непорядного вчинку від нас ніхто не чекав. Тому коли замовники отримали нове погодження, то поприїжджали і просто штурмували наш відділ. Вони були в ауті, почали відмовлятися від замовлень, а один кричав: "Я повішусь, тому що взяв великий кредит на оплату свого замовлення". Особливо постраждали малі підприємства.

Яровий на цей скандал сказав, що ми нічого не будемо виробляти, отже очевидно, що цей крок зроблений навмисне, аби ми втратили замовників.

Далі було оголошено про необхідність виселення нашого відділу з інженерного корпусу і переселення його на Дослідний завод. Тут ми займали 8 кімнат, там нам запропонували тільки дві. Для переселення нам дали два дні, якщо не вкладемось у цей строк - усіх звільнять. Але за два дні переселитись просто нереально - у нас комп’ютери, гори документації, люди у відпустках...

Зрозумівши, що "Хімтекстильмаш" просто нищиться, ми тепер переживаємо за архів, думаємо, як його врятувати. Архів розробок у нас унікальний, через два роки йому буде півстоліття. Але мотузка затягується все дужче і ми боїмося, що нам не вдасться це зробити. При виході через прохідну нас тепер усіх тепер обмацує охорона, щоб не винесли і папірця.

Днями приїжджали представники Фонду держмайна, підтвердили наказ переселятись, а підприємством ходять чутки, що інженерний корпус уже проданий. Телефони в кабінетах, ліфт і гарячу воду відключили ще на другий день після зміни керівництва.

Щоб піднімати людей було нікому, на сьогодні звільнено практично всіх керівників підприємства. Директора Дослідного заводу Валерія Картавецького звільнили відразу, 1-й заступник голови правління з наукової роботи Олександр Тенн не витримав і пішов сам. Ступа - за кордоном, а рядові працівники... Самі знаєте, як було у війну, коли кілька есесівців вели 10-тисячну колону полонених...

Насамкінець нагадаю, що ВАТ "Хімтекстильмаш" - головне підприємство Мінпромполітики з розробки та впровадження обладнання для виробництва хімічних волокон, а також для олійно-жирової промисловості. Підприємство має стратегічне значення для держави і тому не підлягає приватизації. Сто відсотків його акцій належить державі.

Ми, працівники "Хімтекстильмашу" вважаємо, що на підприємство здійснено рейдерський наліт і нам дуже боляче за все, що відбувається в нашій країні.

Кажуть, що й Чернігівський річковий порт викупили кияни і тепер там збираються розривати договори і різати баржі.

Розповідь небайдужої працівниці записала
Наталія Вавришевич