Дві Редьківки: 20 років потому. ФОТО

Проїжджаючи дорогою зі Славутича до Любеча, у затінку великих старих дерев можна помітити будиночки: то ліворуч, то праворуч. І так – упродовж кілометра. Звичайне село. Окрім того, що всі ті споруди – руїна.

Хати майже губляться серед високих кущів і трави. Провалені дахи, темні отвори вікон, давно повалені паркани. Іноді серед двору – чорне провалля, що колись було колодязем.

Всі хати – порожні, у деяких зняті підлоги, розібрані печі. У сінцях однієї з хат з усього «добра» господарів залишився один лиш картуз на цв’яху в стіні.

– Після аварії на Чорнобильській АЕС, кажуть, там було багато радіації і людей переселили. Тепер є інша Редьківка – село під Черніговом. А в нашій проживають всього 12 осіб. Там, здається, п’ять дворів, – повідомила губицький сільський голова Олена Максимченко. Редьківка Ріпкинського району входить до земель цієї сільради.

Місця дуже гарні: ліси, луки, озеро і за кілька кілометрів – Дніпро. Такі ж чудові умови були у жителів виселеного хутора Локотьков, що між селами Ведильці і Пакуль (про той мертвий хутір «Чернігівщина» розповідала у номері 23 від 2 червня). Неначе ті невидимі «плями» радіації, що стали причиною виселення, вражали найкращі для життя місця.

Деякі жителі 20 років тому виїжджати категорично відмовилися. Надто важко старим кидати свої хати й призвичаїтися у новому місці.

Нова Редьківка

У новій Редьківці на фото, зроблених з супутника, видно більше півтори сотні дворів. На цих знімках рівними рядами прямокутників видніються дахи хат і господарських споруд. Серед них кілька груп «близнюків» – будинки, зведені за одним і тим же проектом: дво- чи трикімнатні одноповерхові та чотири- і п’ятикімнатні – двоповерхові. Якщо у «звичайних» селах, що виростали природнім шляхом, вулиці звивисті, то у Редьківці вони зразково прямі. Широкі, з тротуарами.

– Все наше село повністю побудоване у 1991-92 роках. Скільки там, у старій Редьківці, було сімей – стільки тут будинків, плюс «соцкультпобут». Для переселенців було споруджено 174 будинки. Зараз у селі 182 будинки – за рахунок зведених на території на околиці, відданій під будівництво. Незаселені – 19 будинків. З переселенців у селі залишилися близько половини – тепер тут живуть їх діти. Деякі продали хату батьків і виїхали. Нові жителі не мають відношення до тієї Редьківки. Тамтешні місця з нашими не порівняти. Переселенці дуже сумують за тією природою, – розповіла Валентина Литвин, Редьківський сільський голова.

Щоправда, зараз «новітнє радянське село» виглядає дещо похмуро. Асфальт вкрився тріщинами, з яких стирчить всохла трава. Просять фарби двері й великі вікна будівель державних і соціальних установ у центрі села. На вулицях людей нема. Школа, будинок культури, відділення зв’язку – тут теж нікого. Тихо, як у старій Редьківці… І тільки з поверненням продавця сільського магазинчику з обідньої перерви на центральній вулиці з’являються люди.

«Якби була робота…»

Як і годиться у селі, у кожної сім’ї є своє господарство. Близько 15 соток землі біля хати та ще й ділянки для обробки за селом. Землі достатньо всім – аби лиш бажання працювати. Але однією городиною у наші часи ситий не будеш. Точніше, тільки ситий і будеш.

– Якби була робота, тоді б і село наше росло. А якщо роботи нема, то як би ми село не похвалили – молодь не прийде і її не втримаєш, – вважає Валентина Петрівна. – В Улянівці теж зводили житло для переселенців. А з нашим селом так вийшло, що побудували його окремо, не приєднавши до жодного населеного пункту. І від цього зараз люди страждають. Тоді обіцяли побудувати теплиці, але влада обіцянки не виконала. Там був колгосп, у людей була робота. І вийшло, що людей звідти виселили, а тут кинули напризволяще. Звісно, тепер можна винуватити розвал СРСР та інфляцію 90-х років…

На східній околиці Редьківки, як пам’ятник намірам розгорнути тепличне господарство і звести загальну котельню, стоїть велика заросла бетонна конструкція – чи то напіврозвалена, чи то недобудована 20 років тому. Поруч – 5 гектарів землі відповідного цільового призначення.

Доводиться селянам шукати роботу в Чернігові. І щодня платити перевізникам. Від Редьківки до меж міста – 3 кілометри, а до його центральної частини – всі 13.

– З Черніговом сполучення з містом у нас, можна сказати, нормальне. Але тільки до вечора. Останній автобус раніше йшов до нас о 19.10, а тепер – о 17.20. Відмінили без попередження. Ходять автобуси 118 маршруту і «Чернігів-Довжик». Буває, «перегони» у нас відбуваються: хто скоріше забере людей, – каже сільський голова.

На даний час населення нової Редьківки – 462 особи. У дитсадку – дещо більше 20 дітей. У школі 1 вересня цього року почали заняття 86 учнів. А відразу після переселення учнів у школі було вдвічі більше, а дітей у садочку – вчетверо. Дійсно, без працюючого господарства і роботи молоді не буде.