Останнє оновлення: 17:06 понеділок, 19 жовтня
Інтерв'ю з начальником вокзалу
Ви знаходитесь: Економіка / Регіон / Про квитки через Інтернет, літні потяги на Крим і особливості «зимового часу»
 Про квитки через Інтернет, літні потяги на Крим і особливості «зимового часу»

Про квитки через Інтернет, літні потяги на Крим і особливості «зимового часу»

Напередодні Дня залізничника пропонуємо читачам «ГЛАВНОЙ» спілкування з начальником Чернігівського вокзалу Тамарою ЄРОШЕНКО.

1986 року Тамара Михайлівна закінчила Білоруський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю «управління процесами перевезення на залізничному транспорті».

Працювала черговою по станції, інженером з охорони праці. З 2000 року обіймає посаду начальника Чернігівського вокзалу.

Зі своїм чоловіком також познайомилася на залізничній станції:

- В обов’язки начальника вокзалу входить організація роботи квиткових кас по оформленню пасажирам проїзних документів – це основна задача, і організація додаткових послуг, пов’язаних з перевезенням пасажирів – це і робота багажного відділення, і кімната відпочинку.
Справлятися жінці з цим, самі розумієте, нелегко. І сім’я також страждає певною мірою, але, як мовиться, «Взявся за гуж, не кажи, що не дюж». Я працюю начальником Чернігівського вокзалу з 2000-го року.

- У Вас в основному жіночий колектив?

- Практично жіночий! У нас 67 працівників на вокзалі, і з них всього 10 – чоловіки.

- Не жалкуєте, що обрали саме таку професію? У режимі «дім-вокзал-дім» напевно важко жити?

- Так склалася доля. До посади начальника вокзалу я йшла поступово, а не відразу після закінчення вузу. А те, що сім’я мене мало бачить, - це вже інше питання. Обмежень і рамок не відчуваю, адже, дві найголовніші справи у моєму житті – це робота і сім’я. Я не страждаю від того, що не можу кудись поїхати, сходити до театру чи побувати на виставці, з’їздити на екскурсію.

- У відомому фільмі «Вокзал для двох» саме знайомство на вокзалі стало відправною точкою у стосунках героїв. Чи зіграв він певну роль у вашому особистому житті?

- (сміється) Не хотілося би порівнювати свою долю з долею героїні цього фільму, але скажу, що у нашому з чоловіком житті була залізниця. Він залізничник за професією, і тут, на залізничній станції у Чернігові ми й познайомилися.

- Чи знаєте Ви, скільки ще в Україні жінок – начальників вокзалів?

- Статистики не знаю, але якщо скажу, що 50:50 чоловіків і жінок на цій посаді, то не помилюся.

- Якому транспорту самі віддаєте перевагу? Чи користуєтеся послугами залізниці, якщо їдете, приміром, на відпочинок?

- Їжджу дуже мало, тільки раз на рік на відпочинок. Звичайно, тільки залізницею. А на роботу їжджу громадським транспортом.

- Що змінилося за останній час у роботі Південно-Західної залізниці взагалі і нашого вокзалу зокрема?

- Покращилося обслуговування пасажирів. Зокрема, залізниця надала змогу людям здійснювати оформлення проїзних документів через мережу Інтернет. Заходите на сайт Укрзалізниці, обираєте потрібний вам потяг, вагон, місце, бронюєте місце. Сплатити за квиток можете також як по Інтернету, так і в традиційний спосіб, у квитковій касі.

Також змінився порядок надання постільної білизни у потягах. Це питання вирішується через квиткову касу-постіль беруть всі пасажири. Також у касі можна заздалегідь jплатити за чай у дорозі.

-         Вокзал – це місце, де пасажирам має бути комфортно. Чи вдається Вашому колективу забезпечити цей комфорт? Які проблеми доводиться вирішувати?

-         Наш вокзал невеликий і обсяги перевезень відповідні, і маємо тільки одну залу відпочинку для пасажирів. Відсутність зали з хорошим сервісом, де можна випити кави, посидіти у зручному кріслі, засмучує деяких пасажирів. У нас же навіть немає місця, де таку залу можна було би облаштувати.

-         Як вплинуло на роботу вокзалу те, що певний час квитки можна було купувати тільки за наявності паспорту, а потім це правило відмінили? У якому режимі зараз працюють каси? Яка ситуація влітку?

-         З паспортами цими були проблеми: люди часто не брали їх з собою, верталися додому, знову на вокзал – а квитка вже немає. Зараз цю проблему знято. Загалом, квиткових кас у нас вистачає. Нині працюють тільки чотири каси далекого сполучення, а в літній період відкриваємо ще три резервні каси. До того ж влітку збільшується і час роботи кас.

Стосовно забезпечення пасажирів місцями? Цього літа на Сімферополь курсували три потяги. Виручають і білоруси, які призначають свої додаткові потяги на Євпаторію, Феодосію, Одесу, що йдуть через Чернігів. Незручність полягає в тому, що на ці потяги пасажири не можуть придбати квитки попередньо, а тільки у день відправлення. Але у цих потягах завжди достатня кількість вільних місць. Жодного випадку, щоб людина прийшла на вокзал і не поїхала цими потягами, не було.

-         З Чернігова можна потрапити до Мурманська без пересадки, але далеко не в кожний обласний центр України...

-         Так, нас виручає тільки те, що поруч Київ. Бо раніше були причепні вагони з Чернігова до Чопа, Маріуполя, ходив потяг на Харків, нині їх немає.

Зараз без пересадки можна потрапити до Львова, Одеси. До Криму – тільки до листопада, а потім взимку також доведеться добиратися через Київ. У ближнє зарубіжжя ходять потяги до Гомеля, Москви і Санкт-Петербурга.

-         Тоді поговоримо про ті потяги, що залишилися. Потяг «Львів – Чернігів» стоїть на запасній колії у Києві аж чотири (!) години. Невже ніяк не можна позбавити пасажирів цього довгого очікування? Тим більше на носі Євро-2012.

-         Це не потяг, а причепні вагони, і довгі простої – біда усіх причепних вагонів. Потяг приїхав і поїхав. Причепних вагонів усього два, і самі вони не їдуть, доводиться чекати наступного потягу в чернігівському напрямку. Це потяг 54-й, який йде о 10:30. Він один, до якого можна ці вагони причепити. Інших варіантів немає, пасажир сам має прийняти для себе рішення.

-         Україна, як і раніше, на відміну від Росії, переходить на зимовий час. Чи не виникають у зв’язку з цим проблеми з оформленням квитків?

-         Не те, щоб Росія не продає. Є тимчасове не оформлення квитків. Бо на проїзному документі в автоматичному режимі зазначається час відправлення і час прибуття до кінцевого пункту призначення. Це тимчасові незручності, пов’язані з призупиненням оформлення документів для корегування часу. Така корекція здійснюється по базі даних за кожним потягом. Як тільки той чи інший потяг опрацьований, квитки на нього починають продавати. Для уточнення цього питання є довідкове бюро.

-         Чернігів – древнє місто, куди приїздять туристи. Вокзал – обличчя міста і також є історичною пам’яткою. У редакції «Главной черниговской газеты» виникла ідея: а чому б не створити на вокзалі тематичний куточок з інформацією, фотодокументами про історію чернігівської залізниці та вокзалу, адже вона надзвичайно цікава!

-         У нас є свій внутрішній міні-музей, який можуть відвідати всі бажаючі.

 
Історична довідка:

У 1891 році від станції Крути Московської Київсько-Воронезької залізниці в бік Чернігова поклали вузькоколійку довжиною 76 верст. У 1893 році на лівому березі Десни, в районі сучасного автомобільного мосту, по київській трасі побудували залізничний вокзал. Пасажири доставлялися сюди з міста і назад кінним транспортом.

У 1925 році відкрито рух на ділянці «Ніжин-Чернігів» Південно-Західної залізниці.

У 1928 році відкрито залізничний вокзал на правому березі Десни, 4 листопада 1928 закінчено будівництво дороги до станції «Новобілиця» (Гомель) і до станції «Овруч» через Янів. Вантажні і пасажирські перевезення здійснювалися паровозами, а після надходження в 1969-му році в локомотивне депо «Чернігів» тепловозів ділянка поступово переведена на тепловозну тягу з тепловозами ТЕ3. Приміські поїзди обслуговувалися дизель-поїздами ДР1П і ДР1А.

У період Другої світової війни будівля залізничного вокзалу була зруйнована. Існуючу побудовали в 1950 році за проектом архітектора І. Гранаткіна.

Після аварії на ЧАЕС припинено транзитний рух залізничного транспорту на ділянці Чернігів - Овруч. Пасажирський поїзд № 191/192 «Москва-Хмельницький» пущений в об'їзд через Київ.

Приміське сполучення в Янівському напрямку здійснюється до станції «Йолча».

З 1988 року пасажирські перевезення до станції «Славутич» обслуговуються електропоїздами ЕР9Т, а вантажні електровозами ВЛ80.

 Крім того, запущено електропоїзд ЕПЛ9Т підвищеного комфорту за маршрутом «Київ-Чернігів-Славутич». Пізніше маршрут був подовжений до станції «Неданчичі».

Щороку перевозиться понад 4,5 млн. пасажирів.

Коментарі (1)

Алекс72 | 2011-10-31 12:40

А чи правда що вокзал будували військовополонені німці?
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  Чернігівщина долучилася до Всеукраїнської акції «Озеленення України: 1 мільйон дерев за 24 години»

SVOBODA.FM