Цукрова галузь Чернігівщини в небезпеці

Сьогодні в обласному центрі відбулось засідання ради асоціації «Чернігівцукор». Його провів заступник голови облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Олександр Шанойло.

«Цукрова галузь в небезпеці і якщо вже зараз не вжити ефективних і рішучих кроків, можемо її втратити» - таким був головний лейтмотив виступів директорів цукрових заводів Чернігівщини і керівників агропромислового комплексу області.

З п’яти цукрових заводів, що діяли в області, два вже закриті – Ново-Биківський і Бобровицький. Вкрай складне становище на Носівському цукрозаводі. На Линовицькому і Парафіївському заводах поки що більш-менш впевнено дивляться у завтрашній день, але тільки до кінця 2008 року. Що буде далі – залежить від багатьох чинників.

Найперший і головний – це нестабільність цінової політики щодо продукції цукрової галузі на ринку. Звідси виходить наступний – зниження економічної зацікавленості у виробництві цукру.

Микола Шкурко, генеральний директор асоціації «Чернігівцукор»:

«У минулому році на цукрозаводах області вироблено 48 тисяч тонн цукру, реалізовано 70%. Продаємо цукор за збитковою ціною – 2700 гривень за тонну, тоді як відпускна ціна навіть при нульовій собівартості повинна складати не менше 3000 гривень. А щоб мати рентабельність хоча б 5%, що перекриє всі витрати виробника, цукор треба продавати по 3700-3800 гривень за тонну.

В багатьох сусідніх країнах оптові відпускні ціни перевищують українські і в них у виробництві цукру зацікавлені. В Україні тонна цукру коштує 540$, тоді як в Росії – 740-760, Білорусі – 600, Молдові – 740, Казахстані – 880. Така державна цінова політика, яка зараз в Україні, підриває позиції вітчизняного виробника і відкриває шлях на український ринок іноземному цукру».

На засіданні виступили директори всіх трьох діючих цукрових заводів області. У кожного свої проблеми. Головною є одна – цінова нестабільність. Заводи не бачать перспектив свого подальшого розвитку і праці, в той час, як податкові надходження від їхньої діяльності складають значну частину бюджетів районів (наприклад, цукрозавод у Носівці давав району 90% бюджетних коштів).

Олександр Шанойло:

«Чернігівська область – не держава в державі. Така ж ситуація з цукровою галуззю і в інших регіонах України. Вважаю, нам треба пережити цей рік, можливо, ще два-три роки, бо ситуація має зрештою стабілізуватися.

Наша мета – сформувати план заходів в кожному з «цукрових» районів, який би дозволив втриматися на плаву в нинішньому році. Ми повинні засіяти цукровими буряками не менші площі, ніж у минулому році. І, відповідно, виробити цукру не менше. Цим і треба займатись на місцях. Про технічне переоснащення цукрозаводів я не говорю – поки що нам не до цього. Але обертів зменшувати теж не можна. Бо якщо цукровий завод зупиняється хоча б на рік, потім відродити його вже дуже важко».

Учасники засідання ради асоціації «Чернігівцукор» також виступили з пропозицією вже найближчим часом скласти відповідне звернення до Міністерства аграрної політики, товаровиробників та інших організацій, від яких залежить нормальне функціонування цукрової галузі.