Легкий запах хлору

Заступник Чернігівського міського голови Олександр Сердюк, з багряним кольором обличчя, ніби щойно з морозу, усміхнено увійшов до зали засідань та привітався з присутніми.

Тим декільком особам, що сиділи на перших двох ближніх до нього рядах, Олександр Вікторович потиснув руку, кільком іншим – поважно кивнув головою.

Звична трійця - начальник юридичного відділу Павло Вовк, начальник фінансового управління Віктор Бистров та в.о. начальника управління торгівлі Олена Шевчук - сиділа у звичному порядку (Вовк-Бистров-Шевчук) на звичних місцях (три крайні від стіни стільці одного з середніх рядів).

На відміну від пана Вовка, що веде профілактику від грипу чаєм з медом, пан Бистров користується марлевою пов’язкою. На відміну від більшості присутніх у залі, закрився нею до очей. Пов’язки були майже у всіх. Але у кого в руках, у кого в кишені. Натягати їх на себе присутні не поспішали.

- Ось прийде зараз мер і зробить вам зауваження, - попередив дорослу жінку чоловік похилого віку. – Пов’язку слід використовувати за призначенням, а не тримати десь схованою.

Всі чекали як зайде мер, у пов’язці чи без неї. Напевно щоб відповідно його продублювати.

Начальник транспорту і зв’язку міської ради Володимир Воронін постійно крутив у руках одноразову маску, то натягаючи її на обличчя, то знімаючи, не зводячи очей із дверей, у які от-от має увійти міський голова. Кому ж хочеться виглядати вороною в масці... тобто білою вороною.

- Антошина сьогодні не буде, - повідомила щойно лякана мером жінка, – він у відрядженні. Замість нього Максименко виступить із доповіддю.

Це була проанонсована сусідам по стільцях доповідь про підсумки роботи комунальних підприємств Чернігівської міської ради за 9 місяців 2009 року, яку мала робити начальник управління економіки міської ради Людмила Максименко.

Непомітно до зали увійшла заступниця міського голови Оксана Тунік-Фриз. У білій сорочці та сірих штанах вона майже нічим, окрім довгого чорного волосся, не виокремлювалася від рядів сірих чиновницьких костюмів та білих сорочок під ними. На пані майже ніхто не звернув уваги, на відміну від головного санітарного лікаря Чернігова Івана Макаренка, якого весь час хтось чіпав, смикав та розпитував.

Несподівані проблеми виникли у хлопця, який сидів біля проектора, що зображав на великому білому екрані підсумки роботи комунальних підприємств. Прямо перед проектором сів секретар міської ради і на три чверті екрану виник його профіль. Пан секретар за спілкуванням із сусідом нічого не помічав. А хлопець не хотів переривати розмову. Врешті-решт пан Шеремет здійснив пересадку.

Тільки-но у вхідні двері з’явився міський голова Олександр Соколов, як Володимир Воронін швидко надів маску, але продовжував бути трохи напруженим. Мер був без пов’язки, а тому й пан Воронін помаленьку спустив свою спочатку на бороду, а потім і взагалі поклав на стіл перед собою.

- Юрій Іванович, коротеньку доповідь про ситуацію в місті, - звернувся міський голова до Юрія Бойка і той піднявся на трибуну.

- Станом на 10 листопада у Чернігові захворіли 190 медичних працівників, - почав пан Бойко. – За день, 9-го листопада, захворіли 23 медики.

Половину доповіді начальника міського управління охорони здоров’я пан мер слухав одним вухом, зосередившись на якомусь папірці, який він підняв зі свого столу та читав. Потім про щось думав, дивлячись кудись у глибину зали.

- Ситуація у місті стабілізується…17,5 тисяч масок виготовили власними силами працівники медичних закладів…в аптеках ліків вистачає… у Чернігові зафіксовані три випадки захворювання на грип типу «А», - повідомляв, час від часу покашлюючи, Юрій Бойко.

Поступово маски почали зникати з облич тих небагатьох присутніх, які в них прийшли. Тільки Віктор Бистров та дві невпізнані жіночки з останніх рядів виявилися слухняними та береглися до самого кінця наради.

- Дякую, Юріє Івановичу, - «повернувся» до зали мер.

- Я ще слово, - не зупинявся Юрій Бойко, - не треба панікувати. Жінка у Борзнянському районі померла від тотальної двосторонньої пневмонії. Так, у неї був виявлений A/H1N1, але померла вона не від нього, а від його ускладнень.

- Починаючи з 30 жовтня, - інформував головний санітарний лікар міста Іван Макаренко, - до 2-ї міської лікарні госпіталізовано 84 особи, до обласної дитячої лікарні – 95 дітей, у двох з яких виявлений грип типу A/H1N1. Діти перенесли його добре. – Пан Макаренко продовжував сипати цифровою інформацією, а коли вона закінчилася, він обернувся до головуючого та якось несміливо сказав:

- Це обнадійливі цифри, - і після нетривалої паузи додав, - я так вважаю. – мер лише погляд кинув на доповідача.

- Ми наклали 119 штрафних санкції на порушників протигрипних заходів, - знову взявся за цифри головний лікар СЕС. – Звертаємо увагу й на продаж промислових товарів, а не тільки продуктових.

Можливо промислові товари зацікавили міського голову, бо він щось собі занотував.

- Я не буду умовляти стосовно масок, - перервав доповідача пан мер, дивлячись на начальника міського управління транспорту Володимира Вороніна. Той підняв зі столу свою маску та показав міському голові. – Я теж можу маски із двох кишень дістати, - відреагував мер і дійсно поліз до кишень піджаку та, принаймні з одного, витягнув маску.

- Зараз є правилом нехорошого тону, якщо у приміщенні відсутній легкий запах хлору, - натякав пан Соколов. – Повторюю, правилом нехорошого тону. Олено Володимирівно, і по магазинам роботу не зупиняємо, - звернувся він до «в.о. Артема Стаха» пані Шевчук.

- Так-так, - підвівшись, стверджувально закивала головою Олена Володимирівна.

- Людмило Вадимівно, наскільки ви готували свою доповідь? – це вже Олександр Володимирович цікавився тривалістю «промови» про результати роботи комунальних підприємств за перші 9 місяців 2009-го року у пані Максименко, начальника міського економічного управління. – Тільки, щоб без образ.

- Коротко.

- Для жінки коротко чи для начальника економічного управління?

Пані Максименко не відповіла та почала доповідь.

- На перше листопада, тобто, Господи, жовтня, - нервово почала пані Людмила, кричачи у мікрофон та ілюструючи доповідь таблицями на великому екрані.

Зі слів начальника економічного відділу, найбільші темпи росту доходів демонструють житлово-експлуатаційні підприємства, КП «Чернігівводоканал» та КП «ЧТУ», але пояснення цього явища дуже просте – зростання відповідних тарифів.

Найбільшу зацікавленість викликали дві таблиці: прибутковість комунальних підприємств та середня заробітна плата у їх працівників.

Так от, серед прибутковості, КП «Чернігівбудінвест» має чи не найгірші показники, зате з величезним відривом лідирує по середній заробітній платі, яка у його працівників складає 4,7 (!) тисяч гривень на місяць.

Зрештою ж, комунальні підприємства сумарно працюють збитково, але на заробітну плату витрачають від 30 до 90% усіх операційних витрат. Останній показник звичайно ж стосується «будінвесту».

- Заробітна плата повинна рости з ростом продуктивності праці, - втрутився мер Соколов. – Я думаю, більшість із присутніх у залі вивчали політекономію. Щодо боргів, то це конкретна робота першого керівника. – Міський голова недоговорив якого саме першого керівника, але, швидше за все, мав на увазі керівників комунальних підприємств. – Я зараз на селекторну нараду. Олеже Семеновичу, підмініть мене.

Секретар міської ради Олег Шеремет підвівся зі свого місця та зайняв місце міського голови у президії, а останній евакуювався із зали засідань.

Пані ж Максименко продовжувала демонструвати таблиці. Цього разу порівняльні між містами України. Виявилося, що у Чернігові квартплата більша ніж у Харкові, а вода й тепло дорожчі, ніж у Києві.

- Я хотіла порадитися із міським головою, - згадала доповідаюча, - щодо запрошення до нашого міста спеціалістів із фінансового управління. Так, це чималі витрати, але може скинемось усіма підприємствами.

- Слушна думка, - оцінив пан Шеремет.

- Поясніть, будь ласка, чому у комунальному підприємстві така велика середня заробітна плата? - звернувся до пані Максименко хтось із присутніх. – Я маю на увазі «будінвест».

Пані Максименко якось зніяковіла, пан Шеремет почав пропонувати не піднімати це питання, бо робота по ньому вже ведеться. Не всидів і заступник міського голови з питань будівництва Олександр Сердюк. Він підвівся, обернувся до «занадто цікавого» та посміхнувся.

- Це все через заробітну плату колишнього керівника підприємства, - пояснив пан Сердюк. – Зараз ми працюємо над її зниженням.

- Так, зниження зарплати у «будінвесті» болюче питання і воно вже вирішується, - прорізалася і Людмила Вадимівна.

У коридорі, після наради, навіть слухняний Віктор Бистров зняв пов’язку, а присутні у залі потроху розсмокталися по та з міської ради. Чимала ж делегація попрямувала до кабінету Олександра Сердюка.

Хвилин через п’ятнадцять у міській раді мили підлогу, зокрема високі сходи біля центрального входу. У повітрі гуляв легкий запах хлору.