Не довіряєш політикам? В такому разі є альтернатива!

Те, що політика давно набридла громадянам України і чернігівцям зокрема, загальновідомо. За підтвердженням цієї тези, яка, в принципі, вже стала аксіомою, далеко ходити не треба.

Цілком достатньо запитати у своїх родичів, сусідів, колег по роботі про те, що вони думають про політику і політиків, то такого наслухаємось! До відвертих прокльонів у бік всім відомих політичних брендів і осіб, які їх представляють, дійде.

Тільки-от, незважаючи на всі оці прокльони, на щиру критику і відверту недовіру, наші співгромадяни і земляки чомусь ходять на вибори, ставлять «галочки» в бюлетенях, потім вкидають їх у прозорі скриньки.

А інколи здається, що чернігівцям і однієї – президентської – кампанії замало. Про це свідчить хоча б те, що як тільки парламент прийняв рішення про те, що т. зв. місцеві вибори відбудуться 30 травня, а Президент України його підписав, як почалися розмови і суперечки щодо того – чи будемо ми, чернігівці, обирати тільки депутатів рад, чи й міського голову – також?

Річ у тім, що мера (ним зараз, як відомо, є Олександр Соколов) ми обирали не на виборах, а на т. зв. «перевиборах», бо ж усі пам’ятають, як пан Рудьковський проміняв одне крісло – мерське на інше – депутата Верховної Ради, й нам довелося обирати (переобирати) нового мера в листопаді 2006 року. Згідно із законодавством, обраний мер має право перебувати на посаді чотири роки, а у травні 2010 це виповниться лише 3,5 роки. І питання, чи піде Олександр Соколов на вибори достроково, чи чекатиме, доки строк добіжить кінця, вже сьогодні – під час президентських перегонів, - незважаючи на їх напругу, цікавить чернігівців.

Звідки ж при всій відразі до політики і політиків вся ця зацікавленість громадян? Та, мабуть, не від доброго життя. Коли стільки негараздів навколо, а тут ще й економічно-фінансова криза звалилася на людські голови, то хоч-не-хоч, а думатимеш про те, що потрібні якісь зміни. От і сподіваються люди, - а раптом вони почнуться після виборів?! Людина живе надією. Живе вірою…

Сьогодні про майбутні місцеві вибори думати трохи легше, аніж було раніше. Спокійніше якось, коли думаєш про те, що не самі політичні партії зможуть брати у ній участь. Річ у тім, що на суспільну арену Чернігова почали виходити інші сили, які можуть стати альтернативою політичним.

Це – громадські об’єднання, організації, які за короткий строк стали відомими широкому загалу земляків. Чому? Та тому, що вони працюють – по-справжньому, а не на папері. І працюють так, що їхню роботу добре видно.

У громадську організацію (ГО) об’єднуються мешканці міста чи регіону, які хочуть працювати, зробити щось для своїх земляків, допомогти чимось тим, хто потребує цієї допомоги. Згадаймо хоча б масштабну акцію, нещодавно проведену ГО «Громадська думка», яка забезпечила тисячам мешканцям міста можливість безкоштовно і без черг пройти медичну перевірку. Є й інші приклади…

Доки політики балакають, отримуючи накази з центральних штабів і партійних офісів, які, зрозуміло, знаходяться у столиці, члени громадської організації живуть і працюють у рідному місті, переймаючись проблемами свого населеного пункту і його мешканців. І дуже добре, що, надивившись на дії політиків, представники чернігівської міської громади вже зараз задумуються над тим і виступають з відповідними ініціативами, провідною тезою яких є те, що на місцеві вибори громадські організації мають іти на рівні з політичними силами.

Так, мова йде про те, що така організація має, на відміну від партій, які переважно отримують вказівки з Києва, складати свій прозорий список кандидатів у депутати. І складати його з людей місцевих – з тих осіб, які відомі реальними справами, а не займаються політичними інтригами та користується протекцією київських партійних босів, як це заведено у політиків. До речі, заведено там як в отій приказці: «цьому дам, цьому дам, а цьому не дам» (мова не про кашу, яку варила сорока, а про місця у списках кандидатів, які роздають направо і наліво).

А громадська організація не підпорядковується ні Києву, ні місцевій владі, що є великим позитивом. У неї немає інтересів в інших регіонах. Її справи як на долоні, чому свідками є земляки-чернігівці. Обіцянку виконано – добре! Справу зроблено відповідально – дуже добре! Якщо так є і надалі, людина має право на повагу і довіру і членів громадської організації, і своїх земляків, а отже, і на місце у списку. Отак повинно бути і, є надія, що буде в нашому рідному місті.

До всього, у програмі ГО все має бути чітко і акуратно викладено, - скажімо, є екологічна проблема, значить, її треба розв’язувати на конкретній вулиці в конкретному мікрорайоні; протікає дах у багатоповерхівці – ніяких розсусолювань, а братися до роботи і виправляти ситуацію! Отже, конкретна справа, конкретний термін і конкретний відповідальний за вирішення питання. Зробив вчасно і якісно, значить, можеш бути і керівником, і лідером.

Сильні громадські організації, в які об’єднуються відомі особи, авторитетні люди, також зможуть не лише підсилювати місцеві органи самоврядування, а й допомагати місту (регіону) відстоювати власні інтереси. Чому? Та тому, що авторитетному київському «дяді», чи не менш авторитетній столичній «тьоті», за великим рахунком, глибоко начхати на те, що там, у якійсь провінції, коїться і які проблеми там є. Їм би т. зв. «загальнодержавний бюджет» наповнювати, щоб потім на нього багатотисячний штат апаратників утримувати, а що там на місцях – байдуже. І в цьому питанні представники, в т. ч. і керівники громадських організацій, яким не можна просто подзвонити зі столичного кабінету і дати вказівку, також можуть відстоювати інтереси рідного краю.