Держкомрелігій ліквідовано. Якими можуть бути наслідки?

12 лютого Кабінет Міністрів України заявив про ліквідацію Державного комітету у справах релігій. Як наголосила на зустрічі з журналістами прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, це зробить систему влади більш прозорою і зрозумілою.

Чернігівська газета “Троїцький вісник” повідомляла про це рішення. Минуло півтора місяці, однак відповідного наказу Президента України ще не було. Відділи у справах релігій на місцях, в тому числі на Чернігівщині, продовжують працювати у звичайному режимі. Щоправда, минулого тижня зі слів першого заступника голови ОДА Олега Обушного стало відомо, що цей відділ буде збережений, однак поєднаний з відділом у справах національностей та міграції.

Ми запросили експертів поділитися думками, чи потрібна взагалі така установа, і якими можуть бути наслідки ліквідації Держкомрелігій. Запрошуємо до обговорення також і читачів.

Віктор Молочко, начальник відділу у справах релігій Чернігівської облдержадміністрації:

- Ліквідацію Держкомрелігій я вважаю алогічним і несвоєчасним кроком. Гадаю, що він не піде на користь релігійним організаціям, незалежно від їх чисельності й статусу. Адже у площині стосунків церква-держава постає чимало проблем, вирішувати які допомагав цей комітет. Крім того, в житті самих організацій, у міжконфесійних відносинах постійно виникають питання, на які ми разом шукаємо відповіді. За час існування нашого відділу було зареєстровано сотні релігійних громад. Наші співробітники готували всі необхідні документи, постійно надавали консультації, допомагали реєструвати статути монастирів. Окремий напрямок роботи – передача культових будівель. Цей процес триває і вимагає проведення кропіткої підготовчої роботи.

Однак нашим основним завданням я вважаю утвердження принципів свободи совісті. В цій сфері також було зроблено чимало. Ми постійно проводимо різноманітні зустрічі, конференції, круглі столи, які дають змогу представникам різних конфесій подивитися одне одному в очі, обмінятися думками. Повертаючись до теми державно-церковних відносин, хочу нагадати, що наш комітет брав участь у підготовці святкування 1000-ліття Чернігівської єпархії, у відзначенні 2000-річчя Різдва Христового,  у ювілеях монастирів тощо.

Якщо ж комітет буде врешті-решт ліквідовано, це означатиме знищення досвіду міжконфесійної співпраці, напрацьованої інформаційної бази, внесе елементи невпорядженості в розвиток релігійного середовища. Суспільство гірше орієнтуватиметься в тому, щ відбувається в цій сфері. Гадаю, цим зможуть скористатися на свою користь певні релігійні організації. Між ними може виникнути нездорова конкуренція. Ще один можливий негативний момент – знищення уніфікованості законодавства в релігійній сфері, кожний губернатор керуватиметься власними уподобаннями.

Юрій Паперний, редактор журналу “Чернігівський монітор”, політичний оглядач:

- Ліквідацію органу, який певною мірою сприяв тому, що в державі є міжконфесійний мир, що конструктивно вирішується проблема повернення майна діючим релігійним громадам, я вважаю передчасною. Особливо, якщо згадати ту шкоду, яку наносить діяльність незареєстрованих сект тоталітарного спрямування. Пригадаємо, приміром, деструктивний вплив на психіку переважно молоді так званого “Білого братства”. Напевне, більш корисною була б реорганізація центрального апарату цього органу зі збереженням структури в регіонах для моніторингу процесів і реєстрації новостворених громад.

Отець Анатолій Товстогон, настоятель храму 2000-ліття Різдва Христового:

-  Я противник ліквідації такої установи, тому що кожен релігійний лідер почне безконтрольно робити все, що йому заманеться. Якщо у православної церкви є певні канони, правила, традиції, відомі усім, то цього не можна сказати секти. Особисто мені доводилося звертатися до відділу у справах релігій, коли треба було вирішити деякі питання в органах державної влади. Як, гадаю, і багатьом іншим священикам. Було, що представники однієї з сект розповсюджували листівки, які ображали почуття православних, містили відверту брехню. Їх лідерів викликали і приструнили. Це мало певний ефект, а могло б призвести до міжрелігійного конфлікту. Головне, що цей відділ не втручався у внутрішнє життя церкви, як було за радянських часів.