«Церковна» війна як дзеркало духовного життя Чернігівщини

Одні володіють банками, інші — підприємствами, треті — землями. Прагнення зверхності над більшістю штовхає до накопичення, згодом відбувається перерозподіл, тоді знову накопичення (чи боротьба за повернення втраченого): так просто влаштоване земне людське життя, і тому немає ради.

У світі періодично відбуваються збройні, економічні, інформаційні війни. А так звані «духовні» або «церковні» відкриті протистояння, схоже, у нас не припинялися з 1991-го.

«Не розколюйте наше село»

«…Просимо представників ЗМІ і представників Московського патріархату залишити нас у спокої і не розколювати наше прекрасне село та не вносити сум'яття в наші душі. Від сьогоднішнього дня наша Свято-Покровська парафія с. Жукля Корюківського району знову відновлює молитву всередині нашого храму», — так написали 4 жовтня в заяві голові Чернігівської ОДА, голові окружного адміністративного суду, начальнику обласної міліції та прокурору області 138 жителів цього села.

22 вересня 202-є людей названого населеного пункту вже зверталися письмово до обласного прокурора з проханням захистити їхнє конституційне право на вільне віросповідання. А оскільки прокурор із відповіддю не поспішав, селяни звернулися ще й до іншого обласного начальства.

Кілька днів тому єпископу Чернігівському і Ніжинському УПЦ КП Іларіону на його заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла відповідь, що містить такі слова: «… відсутні будь-які рішення суду, які б чинили перешкоду в задоволенні віруючими с. Жукля своїх релігійних потреб».

Начальник відділу у справах релігій Чернігівської облдержадміністрації Віктор Молочко вважає, що у зв'язку з новою релігійною ситуацією в Україні (нарешті розпочався діалог між УПЦ КП і УПЦ МП) та в області зокрема (динамічний розвиток релігійного середовища і проблеми, що при цьому виникають, міжправославне протистояння), велика відповідальність лягає на ЗМІ. На його думку, переважна більшість журналістів, які беруться висвітлювати делікатні релігійні події і теми, не мають відповідного фахового рівня, при тому частина з них заангажована тією чи іншою Церквою.

«Поспішність подачі матеріалів, без урахування деяких моментів, що не піддаються оцінці з точки зору юридичних норм, сіє сум'яття в суспільстві та сприяє розбрату», — переконаний Віктор Молочко.

Конфлікт жителів Жуклі зі священиком із сусіднього села Козилівка не був якимось особливим, просто у громаді накопичилося незадоволення поведінкою отця Миколая та його ставленням до селян. А їхні неодноразові звернення з цього приводу до єпархіального управління УПЦ (Московського патріархату) залишалися без відповіді. Владика Амвросій проблеми не помічав, відтак отець Миколай продовжував «оформлятися» в Жуклі своїм традиційним методом, неприйнятним для тамтешньої громади. І люди почали самі шукати вихід.

28 серпня громада Свято-Покровської церкви провела збори, на яких вирішила перейти під юрисдикцію Київського патріархату. Як належить за законом, до Чернігівської ОДА було подано відповідні документи і 8 вересня розпорядженням голови № 294 зміни до статуту жуклянської громади (разом з кількома іншими подібними) було затверджено.

Отож єпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ Київського патріархату Іларіон у неділю, 13 вересня, мав відслужити у Жуклі Божественну Літургію, представити громаді нового священика — отця Іллю, познайомитися з людьми.

Однак о 4-й ранку того дня група зі священиків Московського патріархату (близько десятка), представників єпархіального управління УПЦ МП, учнів Чернігівського духовного училища УПЦ МП, представників Партії регіонів (кажуть, були люди навіть із Прилук) почали ламати церковні двері.

Місцеві люди почули і викликали міліцію та представників СБУ. На час прибуття останніх вхід до храму був заблокований, і, очевидно, для демонстрації серйозності намірів прес-секретар Чернігівського єпархіального управління УПЦ МП отець Захарій уже був прикутий ланцюгом до дверей.

Запланована літургія не розпочалася, і обурені люди почали силою звільняти вхід до храму. Вони в усі боки розкидали блокувальників, і коли упав на землю отець Миколай, люди зааплодували. Хтось у натовпі сказав: «Негарно, але що робити? Це — результат «духовної» роботи в селі цього отця…»

Після того, як подія набула розголосу, на місцевих людей почали тиснути й «обробляти», у результаті чого троє з них подали заяву до окружного адміністративного суду про те, що ніби ніяких зборів громади 28 серпня не було, а вони ніде не підписувалися. І 25 вересня суд виніс ухвалу про… призупинення дії розпорядження голови ОДА щодо змін у статуті жуклянської релігійної громади.

Але хіба є в житті механізм «призупинки» вже зробленого? Нагадаю, що владика Іларіон (УПЦ КП) отримав відповідь того самого суду про відсутність перешкод жителям Жуклі здійснювати свої релігійні потреби.

Зрештою, нічого нового чи дивного тут немає: інформацію про орден від Московського патріархату голові цього суду ніхто не приховує. Так же, як і заангажованість під певну політичну силу. Це, на жаль, українські реалії.

Як тільки 25 вересня «з'явилася на світ» ухвала адмінсуду, першою її отримали не в ОДА чи громаді, а в… єпархіальному управлінні УПЦ МП. І тієї ж ночі духовні отці поїхали в Жуклю «наставляти на путь істинну» старосту релігійної громади (колишнього вчителя), на квартирі в якого живе новопризначений священик УПЦ КП, та сільського голову. Адже той, будучи належним до Партії регіонів, підтримував односельців, а не Московський патріархат.

Приблизно в тому часовому проміжку й було розповсюджено по ЗМІ ту суперечливу судову ухвалу, що викликала чимало непорозумінь.

«У нас часто конфлікти створюються не самими віруючими, а втручанням ззовні. Характерною особливістю цієї рядової суперечки є втручання політичних сил і засобів масової інформації з метою маніпулювання свідомістю людей, — переконаний Віктор Молочко, — насправді ж громада змінила підлеглість законно».

На його думку, заангажовані місцеві ЗМІ та деякі журналісти, які почали активно «роздмухувати» вогнище цього конфлікту, не варті бути названими так само, як і не варті поваги їхні дії. Схоже, такої ж думки й жуклянці: наразі людей «тіпає», коли вони чують у телефоні, що з ними хоче поспілкуватися якийсь кореспондент…

Храм у Жуклі збудований 1911 року дворянином Комстадіусом із Пітера і є пам'яткою архітектури місцевого значення з 1987 року. Тобто, перебуває у державній власності, а громадою лише використовується. У наш час помітний вплив на життя селян має один киянин, їхній земляк, генерал у відставці Василь Устименко (член Чернігівського земляцтва, автор краєзнавчої книги «Жукля»).

Кажуть, не без його допомоги в селі ремонтували церкву і будували дорогу. Намір людей перейти до Київського патріархату тут не засекречувався, це підтверджує той факт, що ніхто з місцевих жителів не писав нікуди ніяких заяв доти, доки не з'явилася біля храму 13 вересня «група захвату» в рясах.

Священик Київського патріархату отець Ілля Бідняк (Бідняк — прізвище, а не констатація факту. — Ред.) тутешнім людям до вподоби, богослужіння в церкві відновлено. Житель сусіднього села Холми, який має родичів у Жуклі, гірко жартує: «Після всього цього вони швидше підуть у японський патріархат, ніж у московський».

Між тим, за словами службовців відділу у справах релігій ОДА і місцевих священиків УПЦ КП, на Чернігівщині давно склалася традиція: без обману, залякування, шантажу, грубого втручання, підкупів та прокльонів з боку опонентів не поставала практично жодна релігійна громада Київського патріархату.

Історія з Катерининською церквою в центрі Чернігова, під стінами якої четвертий рік стоїть намет із пікетувальниками, є тому яскравим підтвердженням.