«Підприємливий» терор. «Підстав для реагування не вбачається»

Мабуть, немає в Україні такого населеного пункту, де б не виникали гострі конфлікти з приводу того, що поруч із житловими будинками, а часто і в них самих, комерсанти з дозволу місцевих властей відкривають магазини, ресторани, кафе, автозаправки та інші прибуткові (для себе) заклади.

Тим самим життя сусідів перетворюється у справжній кошмар. Адже ці заклади не лише позбавляють людей сну і спокою, а й наносять серйозних збитків будинкам, шкодять довкіллю...

До кореспондента «Сільських вістей» звернулися мешканці будинку №18 по вулиці Попудренка, що у селищі Ріпки. Кілька місяців тому в їхній спокій нагло увірвався гуркіт та шум, що долинав із квартири на першому поверсі. Від ляскоту відбійного молотка здригалися стіни та обсипалася штукатурка.

На балконі Володимира та Людмили Грищенків, які живуть над цим рейвахом, з’явилися тріщини, а під самісіньким вікном виріс дашок якоїсь споруди. Тепер з нього навіть нетренованому непроханому гостеві неважко проникнути до їхнього помешкання.

А одного дня Грищенки нагодилися додому якраз вчасно: саме почала займатися підлога... Забили на сполох, викликали пожежників: вони й виявили винуватця загоряння — будівельника з тієї ж таки лиховісної квартири.

У Ріпкинській селищній раді занепокоєним мешканцям будинку повідомили: власниця цієї квартири підприємець Валентина Мороз з дозволу виконкому перевела свою квартиру до нежитлового фонду — облаштовує у ній магазин. Для цього рада навіть надала їй в оренду частину прибудинкової території. До речі, майже через півтора року після офіційного дозволу на будівництво тут «окремого входу зі сходинками в приміщення магазину».

Жителі будинку обурені і вражені: ані підприємець, яка вже має торговельний зал у Ріпках, ані селищна рада не знайшли за потрібне врахувати і їхні інтереси, поцікавитися їхньою думкою з приводу розміщення магазину. Адже і будинок, і прибудинкова територія — спільна власність усіх його мешканців. Та владці навіть не сподобилися включити депутата від цього округу до комісії селищної ради, яка мала обстежити квартиру перед зміною її призначення.

Люди поскаржилися голові обласної ради Наталії Романовій. Вона особисто оглянула місце розташування майбутнього магазину, попросила прокурора області прийняти і вислухати жителів.

Як відреагували на це «блюстителі закону»? Письмово: заступник прокурора області О.Ясь, пославшись на низку позитивних висновків, наданих бізнесменці для облаштування магазину, повідомив затерзаним мешканцям будинку, що «підстав для застосування заходів реагування не вбачається». І порадив звернутися до суду.

Сорок три мешканці нещасного будинку звернулися до районної прокуратури з проханням захистити їхні інтереси.

Прокурор Ріпкинського району А.Криворучко дійшов висновку, що, прийнявши рішення про виключення жилого приміщення із житлового фонду, виконком селищної ради вийшов за межі своїх повноважень, і зажадав від ріпкинського селищного голови С.Гаруса скасувати це рішення. Однак селищна рада відхилила цей протест.

— На сесію, де розглядалося це питання, не запросили нікого з тих, хто виступає проти облаштування магазину. Зате там була присутня підприємець В.Мороз. Ми вбачаємо у діях селищної ради упередженість на користь підприємця, — кажуть мешканці будинку В.Грищенко та Л.Фещенко.

— Чому ж селищна рада проігнорувала інтереси багатьох людей, своїх виборців? Чому не поцікавилася їхньою думкою, надаючи дозвіл на перетворення жилого приміщення у магазин, одбатовуючи підприємцю частину прибудинкової території? — запитую заступника ріпкинського селищного голови Світлану Кучеряву. – Адже у Житловому кодексі України сказано, що переведення жилих приміщень у нежилі, як правило, допускається лише у виняткових випадках, і рішення про це приймають виконавчі комітети обласної та міської (міста республіканського підпорядкування) рад.

— Нині у обласних радах немає виконкомів, а є лише їх виконавчі апарати, — чую у відповідь. – Тож виконком селищної ради взяв на себе вирішення цього питання. Зрештою, нехай крапку поставить суд...

Ріпкинський районний суд ще 1 жовтня задовольнив клопотання мешканців будинку — позивачів до селищної ради — заборонити В.Мороз проводити будівельно-ремонтні роботи. Та боротьба за скасування рішень Ріпкинської селищної ради і її виконкому у судових засіданнях ще попереду. І не факт, що люди переможуть захланну чиновницько-комерційну рать.

Чому ж рядовому громадянинові нашої демократичної правової держави так виснажливо важко, так болюче-принизливо захищати свої елементарні права? Чому чиновники та владці відверто і цинічно ігнорують інтереси людей?

У нашій сумній історії з мешканцями одіозного ріпкинського будинку таке блюзнірство дозволяє правова невизначеність. Виявляється, немає законодавчої норми, яка б чітко прописувала цю процедуру. В Україні ще й досі чинний Житловий кодекс спочилої в Бозі УРСР, а в його застарілі норми законотворці не поспішають вносити зміни.

От і тлумачать чиновники механізми та процедури надання різноманітних дозволів на власний розсуд. Скажімо, в одному випадку вимагають від забудовника нотаріально завірених згод мешканців сусідніх квартир, в іншому — кажуть, що ці згоди не обов’язкові...

Неважко здогадатися, що такі «випадки» часто-густо виплоджує горезвісне «не підмажеш — не поїдеш»... Поки так триватиме, корупціонери усіх мастей можуть спати спокійно. У своїх затишних квартирах.