Варвинщина: Комп’ютери – школам, надію – людям. Фото

Напередодні новорічно-різдвяних свят хто тільки не вітав своїх земляків – посадовці, депутати, політики. І не лише вітали, бажаючи їм усіляких благ, а й робили висновки, аналізуючи рік минулий.

Тільки-от мало хто міг робити з повним правом і чистою совістю – так, як-от Анатолій Костянтинович Мирошниченко – громадянин і патріот рідного краю.

Він не на словах, а на ділі упродовж тривалого часу доводив, що представник влади (в нашому випадку – депутат облради) може справді чесно, сумлінно і відповідально служити своєму народові, роблячи добро для своїх земляків.

І в останні дні перед новим роком депутат, представник Партії регіонів Анатолій Мирошниченко працював у районах, доводячи, що програма кандидата у президенти України Віктора Янукович «Почую кожного» не є порожнім звуком (як це інколи трапляється у деяких політиків).

Цього разу Анатолій Костянтинович відвідав села Варвинщини – Мармизівку та Кухарку, де допомагав землякам розв’язувати нагальні проблеми, зустрічався з місцевими жителями, привіз подарунки школам і дитсадку.

Однією з причин того, що депутат приїхав саме в ці села, був лист, який надійшов до депутатської приймальні Анатолія Мирошниченка. Його автор – директор Кухарської школи Ірина Прокопенко. В листі йшлося про те, що в цій школі досі не було жодного (!) комп’ютера, і діти вивчали інформатику, користуючись книжками (тобто, як у кінці 80-х років ХХ століття! – Авт.). Аналогічною була ситуація і у школі села Мармизівка.

«До свого листа, який надіслала депутату, - говорить Ірина Іванівна Прокопенко, - я прикріпила свою візитну картку. І була вражена і приємно здивована, коли невдовзі сам Анатолій Костянтинович зателефонував мені і уточнив, що саме потрібно нам. А коли депутат привіз у школу новенький комп’ютер і подарунки членам педагогічного колективу, я, чесно кажучи, впреше в житті повірила в чудеса!»

Спілкуючись з педколективом, депутат Мирошниченко зокрема сказав:

«Розумієте, чому такі школи як у Кухарці та Мармизівці не мають комп’ютерного забезпечення? Та тому, що чиновництво давно вигадало для таких закладів спеціальний термін – «малогабаритні». Отже, з часом (щоб було менше мороки чиновникам) їх хочуть закрити. А не буде школи, то й села скоро не буде, - це загальновідомо. Але ми – представники Партії регіонів і наш лідер Віктор Янукович – не дозволимо цього зробити! Це є і у програмі партії, і у програмі нашого кандидата у президенти». Кухарська школа отримала також у подарунок від депутата спортивний інвентар.

Комп’ютер (також – перший!) Анатолій Мирошниченко привіз і у школу села Мармизівка.

До Кухарки, до речі, депутата супроводжував автомобіль з вантажем новеньких труб, придбаних Анатолієм Мирошниченком і необхідних для водогону цього населеного пункту. Анатолій Костянтинович пообіцяв також дати й кошти на їх прокладення.

Дитячий садок села Кухарка того дня отримав у подарунок від депутата пилосос.

У південно-східних районах області люди знають про те, що Анатолій Мирошниченко допомагає місцевим храмам і церковним громадам, - чи то ремонт необхідно зробити, чи щось із церковного начиння придбати - ні в чому не мають відмови священики і члени парафіяльних громад.

Ось і на зустрічі з мешканцями Мармизівки селяни звернули увагу депутата на те, що в їхньому селі немає діючого православного храму. Натомість є приміщення, де можна проводити богослужіння. «Якщо в селі є церква, то це – село, - сказав один з мешканців Мармизівки. – а якщо церкви нема, то це вже не село, а – хутір! А ми не хочемо бути хуторянами».

Анатолій Мирошниченко оглянув приміщення, сказав, що чим зможе – допоможе, і ремонт зробить своїми коштами, і церковне начиння придбає. Але село невелике, тож чи зможе церковна єпархія виділити священика для постійного служіння, це питання слід вирішувати з єпархіальним керівництвом.

Взагалі, куди б не приїздив депутат від Партії регіонів Анатолій Мирошниченко, скрізь на нього чекають люди, які чи то потребують допомоги чи просто хочуть подякувати цій людині за вже надану поміч. На адресу депутатської приймальні депутата постійно приходять листи. Анатолій Костянтинович нікому не відмовляє, для всіх земляків знаходить і час, і можливість допомогти. І чинить він так, бо не може інакше, бо є сином цієї землі і громадянином своєї країни.