Житло для пенітенціаріїв: «не приходьте на урочисте вручення ордерів, щоб не зіпсувати свято"

Більше двадцяти років люди, які стільки ж прослужили в пенітенціарній службі Чернігівської області, чекали житла. За кілька останніх десятиліть будинків спеціально для них не будували. Єдиний - в обласному центрі в районі Масанів, але квартири там знайшлися не для всіх.

Двоповерхова стара цегляна будівля, в якому чотири вікна абияк закладені битою цеглою. За цими вікнами - ванні кімнати. Біля ганку нещодавно покладений асфальт. Господиня однієї з квартир, військова пенсіонерка Чернігівської виправної жіночої колонії № 44 старший прапорщик запасу Інна Степанець розповідає, що тут днями жінка провалилася в яму (в цьому місці прогнила труба каналізації), от і залатали ту діру.

Заходимо всередину і бачимо довжелезний коридор з потертою підлогою. Приміщення більше нагадує склад, ніж житло. По обидві боки коридору кімнати, душова і кухня. Гарячої води немає близько року, а вентиляція не працює всі вісім років. Сім'я Степанець (3 особи) живе на десяти квадратних метрах однієї кімнати.

Вся вона заставлена ​​меблями, ще й перегороджена навпіл - це батьки виділили куточок для дорослого двадцятисемирічного сина.

- Купити житло ми не в змозі, - пояснює Інна Степанець. - Все, що заробляли удвох з чоловіком (обидва працювали в колонії), йшло на навчання сина. Він навчався у вузі на платному. Сподівалися, що коли-небудь отримаємо власне житло. Адже нам це обіцяли керівники пенітенціарної служби.

Таких сімей, як ця, ще шістнадцять. Це сім'ї атестованих (військовозобов'язаних) працівників виправної жіночої колонії № 44. Більшість з них проживають в гуртожитках з дітьми і вже навіть з онуками. Всі вони одні з перших в пенітенціарній черзі на житло. Нещодавно ці люди зібралися близько новобудови в районі Масанів по вулиці Незалежності, 80.

Але потрапити в нові квартири ніяк не можна. Під'їзд під охороною і за кількома замками. Люди розповідають, що стали заручниками неврегульованої черги. Адже в одному списку на квартиру стояли і військовозобов'язані, і вільнонаймані працівники.

- Майже десять років тому міська рада виділила тут землю саме для колонії, щоб побудувати будинок і заселити працівників ІЖК № 44, - розповідає старший прапорщик запасу Анатолій Степанець. - Тут був пустир і стояли чиїсь гаражі. Рішенням сесії міськради гаражі зобов'язали перенести в інше місце. Так ми з дружиною, щоб прискорити процес будівництва, самі прибирали цю територію, розбирали і переносили гаражі, вивозили сміття - на власні кошти наймали вантажівки. Так нам хотілося швидше заселитися в свою квартиру.

Перші кілька поверхів вигнали дуже швидко - це ще більше додало надії майбутнім новоселам. Але потім чомусь будівництво призупинили. Керівники установ пенітенціарної служби пояснили, що закінчилися гроші. Відчайдушні атестовані пенсіонери влаштовували пікети під вікнами Верховної Ради, Держдепартаменту з виконання покарань, їздили на прийоми до столичних чиновників. Гроші таки вибили, але програма фінансування була орієнтована лише на рядових і офіцерський склад, і звільнених в запас.

Вільнонаймані працівники не підпадали під цю програму. Тому ордера вирішили роздати всім атестованим згідно черги. А це і працівники Чернігівського слідчого ізолятора, і юридичного коледжу - саме їм дісталося 33 квартири з 54. Решта 21 призначалися для атестованих працівників колонії (нинішніх і колишніх). Коли будинок здали в експлуатацію, вільнонаймані працівники та пенсіонери пенітенціарної служби (близько 20 родин), знаючи, що квартиру в новому будинку не отримають, звернулися до суду.

У позові вони висловлюють протест проти виділення квартир лише атестованим працівникам. Вільнонаймані намагаються довести, що мають таке ж право на житло, як і інші. А поки вони доводили свою правоту, рішенням суду заарештували чергу на житло для працівників колонії. Обурення людей викликала призначена дата урочистого вручення ордерів працівникам СІЗО та юридичного коледжу.

Військовим пенсіонерам, які роками стояли першими в черзі на житло, навіть не повідомили, що на 4 травня запланований свято.

- Дуже прикро, що начальник Управління пенітенціарної служби в Чернігівській області Олександр Доробалюк нам сказав: «Не приходьте на урочисте вручення ордерів, щоб не зіпсувати людям свято. Вони так давно цього чекали». Вони чекали! Більшість з них пропрацювали по чотири роки, і вони «чекали». А як же ми? Ми хіба не люди?! Поколіннями працюємо в колонії, - витираючи сльози, каже прапорщик запасу Наталія Волкова. - Ми ж тільки просили, щоб почекали з роздачею квартир, поки йде суд. А що тепер? Якщо суд прийме рішення, що і вільнонаймані претендують на житло? У кого тоді відберуть квартиру?

Олександр Доробалюк сподівається, що вільнонаймані суд не виграють, а тому квартири для військових пенсіонерів з колонії будуть.

- У будинку 54 квартири виділили для наших службовців, - говоритьОлександр Доробалюк. - Усі вони розподілені. Люди, які до вас звернулися, отримають житло в будь-якому випадку. Тим більше що політика нинішнього уряду спрямована на будівництво соціального житла. Якщо ж все-таки вільнонаймані працівники суд виграють, ми всіляко будемо домагатися, щоб нам виділили гроші або на будівництво нового будинку, або на придбання квартир.

А поки атестовані працівники колонії залишаються без власного житла, і скільки це триватиме - невідомо.

Наталія Тягнирядно