Про Європейські стандарти та городянські реалії Чернігівщини

Перейменування вулиць і повернення їм історичних назв - цілком розумна і виправдана річ. У районному центрі європейської держави не повинно бути місця, наприклад, Червоноармійській, Жовтневій, Радянській вулиці.

Якщо побудувати процес розумно і професійно, ніяких серйозних незручностей це не матиме.

Зрозуміло, що на фоні, наприклад, проблеми ремонту доріг, вивезення сміття чи освітлення вулиць, ця проблема комусь видається не такою нагальною. Та все ж вона є і займає в нашому житті не останнє місце.

Духовність, мораль починаються із правдивої української історії, з її коріння.  У цого процесу є як багато прихильників, так і багато противників. Я пропоную подивитися на питання перейменування вулиць без  емоцій. А саме, як його можна вирішити з огляду на чинне законодавство та сьогоднішні реалії життя.  

Взятись за написання цієї статті мене спонукали  незаконні  дії міського голови Андрія Богдана, які в подальшому призвели до прийняття незаконного рішення міською радою  в процесі  перейменування вулиць  у м. Городня. В разі продовження такої практики це може призвести до  відміни самих рішень і повернення старих назв вулицям. 

Щоб ввести процес перейменування вулиць міста в правове поле депутат міської ради С. Варлига в січні 2015 року  підготував та подав для затвердження на сесію міської ради проект рішення «Про порядок перейменування вулиць та встановлення пам’ятних знаків в населених пунктах Городнянської міської ради». Рішенням ради мали  бути затверджені  Порядок найменування та перейменування вулиць, а також Положення про відповідну комісію. В Положенні прописувався порядок створення такої комісії, та її діяльності.

Слід зазначити, що подібні рішення в державі прийняли навіть поважаючі себе та Закон сільські ради. Нажаль наша міська рада не вважала за необхідне мати правовий документ і не проголосувала  за наданий депутатом проект рішення. Замість цього депутати вирішили доручити профільній постійній комісії створити робочу групу з залученням відповідних фахівців з метою вивчення питання перейменування вулиць. Хто відбирав і за яким критерієм «фахівців» - незрозуміло.

Зазначеною постійною комісією 12.02.2015 р. було прийнято рішення про створення відповідної робочої групи.  А вже 16 квітня 2015 року 28 сесією 6 скликання  виходячи з рекомендацій та  висновків  постійної комісії було прийнято рішення про перейменування вулиць у м. Городня . Вулицю Леніна перейменували на вулицю Троїцьку, Кірова на вулицю Свято-Миколаївську, Чорновуса на Чернігівську а Площу Жовтневої революції на Соборну.  А що ж не так, поцікавиться читач ?

Як гласить відоме латинське  прислів’я : «Якщо не знаєш, як діяти, дій по закону».  Підстави та порядок  надання вулицям назв врегульовано Законом України  «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». 

Згідно з нормами цього закону пропозиції щодо  перейменування вулиць міста можуть вноситися державними органами, трудовими колективами, об’єднаннями громадян, окремими громадянами, а також міським головою.  На мій запит міський голова А. Богдан не зміг надати відповідь, хто  ж виступив з ініціативою, хто  вніс пропозицію про необхідність перейменування вулиць міста.  

Депутат  С. Варлига  пропозиції про перейменування конкретних вулиць не вносив.  Тоді, над чим працювала комісія, чию пропозицію  вивчала ?  Та  навіть якби така ініціатива була, для того, щоб міська рада її розглянула, необхідно було підготувати подання.  Закон визначає, що таке подання (не плутати з пропозицією) може внести виключно міський голова.  

Саме подання міського голови мало містити:

1) найменування суб’єкта, якому вноситься таке подання (в нашому випадку – Городнянська міська рада);

2) найменування суб’єкта, який підготував подання, із зазначенням його місцезнаходження (тобто – міський голова);

3) зміст порушеного питання та обґрунтування необхідності перейменування.

До свого подання міський голова мав додати такі документи:

1) інформаційну довідку про особу чи подію, якої мають назвати вулицю чи площу;

2) розрахунки та кошторис витрат, пов’язаних з перейменуванням;

3) узагальнені зауваження і пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

       Подання міського голови обов’язково реєструється в міській раді. Але такого подання в міській раді не знайшли. На мій письмовий запит з проханням  надати копію  подання щодо  перейменування вулиць та площ міста з додатками  міський голова не надав жодної інформації. Виникає питання, то що ж розглядали депутати ?

Тепер про громадське обговорення, яке є ОБОВЯЗКОВОЮ  умовою процесу перейменування вулиць.    Це питання врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам,  імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». 

Відповідно до цієї Постанови Подання має готувати міський голова – він й зобов’язаний організовувати громадські обговорення.  Громадське обговорення може відбуватися в будь яких формах (конференція, форум, громадські слухання, засідання за круглим столом, збори, зустрічі, теле- або радіодебати, Інтернет-конференція, електронна консультація). Головна вимога – залучення максимальної кількості зацікавлених осіб. Для того, щоб громадське обговорення розпочалося, потрібно, щоб міський голова розмістив на офіційному сайті, або в інший прийнятний спосіб, відповідне оголошення.  

З відповідальністю заявляю, а ні на сайті а ніде в іншому місці таке оголошення не розміщувалось.  Строк проведення громадського обговорення обчислюється з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення і повинен становити не менш, як два місяці. ( З якого часу починати цей відлік, якщо повідомлення не оприлюднювалось – не зрозуміло).  

Упродовж всього цього часу громадяни мають право надсилати свої пропозиції щодо доцільності перейменування тієї чи іншої вулиці. До речі, анонімні пропозиції не розглядаються. Але всі ці вимоги міським головою були просто проігноровані.  Далі, на протязі 14 днів після закінчення громадського обговорення, всі пропозиції мають бути узагальнені та долучені до подання міського голови, яке подається до міської ради.

Через необізнаність жителі міста просто не мали змоги надати такі пропозиції, а на мій інформаційний запит я отримав відповідь, що обговорення обмежилось опитуванням жителів міста. Тільки чомусь «опитувачі» не потрапили на мою вулицю.  Жоден з моїх знайомих, які мешкають в різних кінцях міста також не підтвердив факту опитування мешканців тої чи іншої вулиці. Та й чи реально це зробити кільком членам комісії, навіть з залученими членами групи ?  

До речі про витрати, які може потягнути за собою перейменування вулиць. Відповідно до закону, це залежать від того, хто ініціював питання перейменування вулиць.

 Ну і на завершення.  Ще однією із підстав визнання дій міської ради та її голови незаконними – це порушення вимог норм закону «Про доступ до публічної інформації», який вимагає оприлюднення проекту рішення його розробником на сайті міської ради не пізніше як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття. Такий проект рішення на офіційному сайті міста відсутній. Цим самим порушено право громадян на попереднє ознайомлення з проектом  рішення до його затвердження на сесії.

 Можна закрити очі на всі порушення законодавства і зробити вигляд, що нічого не відбулось. Ніхто не вийшов з протестами з приводу незаконного перейменування вулиць, нібито всі задоволені і всім все подобається.   Якби не одне «Але…»  Основоположні принципи європейської інтеграції, які називаємо європейськими цінностями, до яких прагнемо і через які  відбулась Революція Гідності, чітко зазначені в Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, прийнятій  7 грудня 2000 року (м. Ніцца). І перші позиції  серед них посідають -  правова держава, а також дотримання прав людини.  

Україна не зможе інтегруватися до Європейського Союзу, допоки українське суспільство не почне інтегруватися в європейську систему цінностей. Допоки ми з вами не почнемо такі цінності поділяти і сповідувати. В свою чергу   суспільство має відчути, що і  влада,  прагне збудувати європейську державу з європейськими цінностями. 

Як казав Цицерон дві тисячі років тому, щоб бути вільними, треба стати рабами закону. Регулярно  наші місцеві чиновники здійснюють вояжі в Європу, начеб за досвідом, переймати європейські цінності і цим дуже пишаються.  Та чи то перетнувши кордон забувають про них, чи важка ота наука для їх розуму...  Якщо ми не будемо реагувати на такі прояви неповаги до закону, ми ніколи не побудуємо правової держави.

Ми не потрібні Європі з подвійними стандартами, коли жити хочемо як у них, а закони виконувати як у нас. Тобто, ігнорувати... Сподіваюсь ця стаття стане у нагоді  жителям інших районів області, в яких затяті «Євроінтегратори» поспішають напередодні місцевих виборів показати свою бурхливу діяльність, ігноруючи закони.

Отож наостанок слова Вольтера: «Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів».

 Депутат Городнянської районної ради  О.І Верхуша