Як в Ніжині родини загиблих військових годують обіцянками

В одному із останніх номерів міськрайонної газети «Ніжинський вісник» місцевим управлінням праці та соціального захисту населення було оприлюднено інформацію, що стосувалася взаємодії соціальних служб із членами родин учасників АТО.

У замітці - якщо зіставити її з реальною дійсністю - пафосно зазначалося, що «в районі триває постійна й клопітка робота всіх служб, спрямована на вирішення проблемних питань та надання всебічної допомоги членам родин учасників антитерористичної операції».

Папір, звісно, стерпить все… Але як втамувати образу від невиконаних обіцянок людям?.. Звідки чекати допомоги?.. На ці запитання  не знаходять відповідей сім’ї загиблих на сході країни Сергія Петрика з Перемоги, Сергія Барана з Богданівки та Яніса Лупікса із Григоро-Іванівки. Дружини героїв навіть у страшному сні не могли уявити, що, окрім втрати коханих, їм доведеться зіткнутися із характерними - особливо у переддень виборів -  бравурно-мажорними обіцянками чиновників, які вони навряд чи збираються виконувати… 

Обстеживши матеріально-побутові умови сім’ї загиблого Сергія Петрика, комісією Ніжинської районної державної адміністрації було встановлено, що на ремонт будинку, в якому буде проживати вдова з дітьми, потрібно щонайменше 17 тисяч гривень. Для придбання будівельних матеріалів для родин Яніса Лупікса та Сергія Барана – по 7 тисяч гривень.

Акти обстеження – є, а гроші де?

Акти обстеження побутових умов сімей були складені ще на початку липня, але жодних коштів родини й досі не отримали – попри те, що оселі терміново потребують ремонту, наближається осінь, а деякі з будинків взагалі непридатні до проживання.

В Ніжинській райдержадміністрації лише розводять руками – мовляв, вибачте, бракує коштів у районному бюджеті. Отак воно і виходить – нібито, чиновники й не проти потурбуватися про сім’ї загиблих і надати допомогу, але куценький бюджет не дозволяє здійснити ці благі наміри. Натомість у квартальних звітах та подібних газетних замітках бадьоро звітують про, так би мовити, виконану роботу…

Вдова загиблого: «коли настане мир, про нас взагалі забудуть»

Попри поки що невиконані обіцянки, родини все ж таки сподіваються на реальну допомогу.

 - Наші чоловіки віддали своє життя за Україну, а держава – в особі місцевих чиновників – цинічно знущається, навіть не думаючи виконувати обіцяного.  І це зараз - коли війна ще триває, коли рана ще відкрита, а сльози не висохли на обличчях. Таке враження, що через якийсь час, коли настане мир, про нас взагалі забудуть, - розповіла вдова загиблого військового.

Мій чоловік загинув, захищаючи державу… Був би живий, сам би відремонтував наш дім. А тепер що? Чоловіка поховала і живи собі як хочеш із дрібними дітьми на руках. А хтось лише із стрічок телевізійних новин дізнається про війну, народжує дітей, будує будинки…не повинно так бути! І від чиновників ми, вдови, таки доб’ємось справедливості. Інакше, навіщо тоді чоловіки захищали державу, коли держава не в змозі захистити їх?..