Кому війна, а кому – цирк

У транспорті іноді можна побачити та почути багато цікавого. Так сталося і цього ранку.

Їхали у приміському автобусі із одного із сіл Ніжинського району в напрямку до міста. Коли прибули на залізничний вокзал, левова частка пасажирів вийшла, поспішаючи на електропотяг. В цей час в автобус зайшов хлопчика і попросив у водія дозволу прикріпити оголошення в салоні...

Водій був не проти, тому вже за хвилину на боковому склі красувався кольоровий флаєр із запрошенням в цирк. 

І все б нічого, пасажири взагалі не звернули на це увагу, але у однієї жінки, що до цього всю дорогу зберігала мовчанку, раптом почалася справжня істерика.

- Як ви можете дозволяти подібні речі?, - апелювала вона до водія. - Йде війна, гинуть люди… Мій племінник, 27-річний хлопець, загинув на цій війні, яку й досі лицемірно іменують АТО… От і зробили б безкоштовну циркову виставу для дітей військових… а то тільки деруть гроші…. Боляче те, що ми всі навчилися жити в паралельній реальності, сприймаючи як закономірність той факт, що хтось гине за нас там, на сході… А ми – що ми? І далі ходимо в театри, цирки, купуємо якісь речі… Цинізм настільки глибоко врізався у нашу свідомість, що ми перестали чути голос власної совісті… Отак і живемо в цій країні: кому – війна, кому – звичайне мирне життя та розваги…

Жінку душили сльози… Не доїхавши до своєї зупинки, вона зійшла на найближчій…