Завтра у Десні відбудеться прощання з розвідником 1-ої окремої танкової бригади Євгеном Лоскотом

У Десні на Чернігівщині відбудеться прощання зі свободівцем Євгеном Лоскотом – Героєм Революції гідности, капітаном ЗСУ, розвідником 1-ої окремої танкової бригади, який загинув рік тому неподалік Сабівки (район Веселої гори).

Церемонія розпочнеться завтра, 9 вересня о 10:00 у місцевому Будинку офіцерів.

- Мій загиблий брат Віктор, вочевидь, був останнім, хто спілкувався з Женьою. 5 вересня, коли вони передислоковувалися спершу в Щастя, а потім Дмитрівку, він бачив Лоскота самого на місці, де спершу перебував не один підрозділ. Останніми тоді залишали позиції мінометники 1-ої ОТБ, серед яких був Вітя. Доки мінометна батарея лишалася на місці, 12-ий БТО й інші бійці крутили їм пальцями біля виска – мовляв, дурні, що лишаєтесь. Розвідники ж першої танкової відійшли раніше за мінометників. Але Євгена лишили самого, - пише прес-секретар "Свободи" Лариса Лавренчук на своїй сторінці у мережі Фейсбук...

Вітя пізніше бачив ніби знайомий светр на хлопцеві, але вже потім у телефонній розмові з Євгеном дізнався, що то таки був він. Шкодував, що тоді не спинилися і не забрали Женю.

Вони познайомилися в луганському аеропорту, оборону якого тримали упродовж кількох місяців. Знайшли одне одного через партійних побратимів-волонтерів. Попри те, що були в одній обласній організації «Свободи», взнали один одного лише на війні. До речі, про те, що 1 ОТБ відбивала атаки на аеропорт, ЗМІ чомусь не розповідали. Та й, з рештою, спершу взагалі ігнорували інформацію про його постійні обстріли й про хлопців, які перебували там.

Пізніше вони все ж таки писали, але героями виявилися переважно ті, хто сиділи в підвалах, а не ті, хто під відкритим вогнем «Градів» знищував ворога.

У грудні до нас на похорон Віті приїжджала мама Лоскота. Тоді вона сказала: «Якби мій син знав, що Віті не стало, він би прийшов сюди пішки». Він так і не дізнався – загинув на три місяці раніше за мого брата.
Тіло Євгена лише нещодавно ідентифікували за експертизою ДНК.

До цього часу його рідні сподівалися на те, що він живий. Вітя розповідав, ніби до Женіного батька дзвонили з його телефону вбивці та повідомляли про смерть сина. Матері про це або не сказали, або вона попросту відмовлялася вірити, що Євгена вже немає – сподівалася на те, що він у полоні. Однак завтра Женю проведуть в останню путь.

Хто може – приїдьте.